Ягупов В.В. Педагогіка – Закономірності виховання в українському суспільстві

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Педагогіка

17.2. Закономірності виховання в українському суспільстві

Конкретні прояви законів виховання у процесі виховання визначаються як закономірності виховання, котрі мають об'єктивні, суттєві, стійкі та повторювальні зв'язки між складовими компонентами цього процесу і сприяють ефективному його функціонуванню.
В загальній педагогіці немає чіткого визначення чи єдиного підходу до обгрунтування загальних закономірностей виховання. Наприклад, С. У. Гончаренко виокремлює вісім закономірностей: «виховання особистості відбувається лише у процесі включення в різносторонню діяльність з позиції її учасника та організатора; дієве виховання – таке виховання, яке стимулює власну (внутрішню) активність особистості в організованій діяльності; процес виховання будується на принципах гуманізму і демократизму, що забезпечують поєднання поваги гідності особистості вихованця з високою вимогливістю до нього; процес виховання особистості спрямовується на забезпечення їй радості успіху від діяльності й досягнутого результату; процес виховання виявляє та опирається на позитивні якості дитини; ефективність виховання залежить від врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; виховання особистості найефективніше в колективі та через колектив; процес виховання залежить від єдності й погодженості педагогічних зусиль учителів, школи, сім'ї та громадськості».

І. П. Підласий виокремлює 11 закономірностей, від яких залежить ефективність виховання:
– виховні взаємини, що склалися;
– відповідність цілі та організації дій, необхідних для досягнення цієї цілі;
– відповідність соціальної практики та характеру (направленості, змісту) виховного впливу на вихованців;
– сукупність дії об'єктивних і суб'єктивних факторів;
– інтенсивність виховання і самовиховання;
– активність його учасників у педагогічній взаємодії;
– ефективність розвитку і навчання, які супроводжують виховний процес;
– якість виховного впливу;
– інтенсивність впливу на «внутрішню сферу» вихованця (Г. І. Щукіна);
– поєднання педагогічного впливу й рівня розвитку вербальних і сенсомоторних процесів вихованців (Г. І. Щукіна);
– інтенсивність та якість взаємодії (спілкування) між самими вихованцями.

Отже, вищевикладене свідчить, що автори не мають єдиного погляду як на визначення кількості, так і формулювання основних закономірностей виховання на сучасному етапі розвитку педагогічної науки. Напевно, потрібно враховувати закони виховання, із яких закономірності мають випливати і грунтуватися на них.
Також необхідно мати на увазі й фактори формування й розвитку особистості, бо вони завжди діють у комплексі, являють собою складну систему, залежать від багатьох умов і об'єктивно відображають найбільш суттєві, об'єктивні та повторювальні зв'язки процесу виховання. Усвідомлення закономірних зв'язків дає змогу вихователям працювати не механічно, а цілеспрямовано і гуманно, свідомо обгрунтувати мету, завдання, зміст, методи, форми виховної роботи та оптимально оцінити її результати.

◄ Закони виховання та їх характеристика

Зміст підручника "Ягупов В.В. Педагогіка."

Зовнішні та внутрішні закономірності процесу виховання. Єдність навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення вихованців ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Педагогіка

Загрузка...