Ягупов В.В. Педагогіка – Методи безпосереднього виховного впливу: приклад

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Педагогіка

20.2. Методи безпосереднього виховного впливу

Приклад – виховний метод великої сили, який базується на відомій закономірності: явища, що сприймаються зором, швидко і без труднощів відбиваються у свідомості, тому, на противагу словесним впливам, не потребують ні розкодування, ні перекодування. Приклад діє на рівні першої сигнальної системи, слово – другої. Приклад дає конкретні зразки для наслідування і тим самим активно формує свідомість, підсвідомість, переконання, почуття. Сенека говорив, що важко привести до добра повчаючи, легше – прикладом.
Психологічною основою прикладу є наслідування. Завдяки йому люди набувають соціального досвіду. В процесі виховання використовуються різні приклади: батьків, вихователів, ровесників, видатних постатей, героїв книг, фільмів та ін.
Одним із найдавніших методів виховання підростаючого покоління є особистий приклад. Сутність цього методу полягає у цілеспрямованому і систематичному впливі вихователя на вихованців особистою поведінкою. Виховна сила особистого прикладу – у прагненні вихованців до наслідування. В. О. Сухомлинський використовував два джерела виховання: заздалегідь продуману виховну роботу з дітьми та приклади взаємин людей, їхніх вчинків. А. С. Макаренко писав, що тільки живий приклад виховує дитину, а не слова, нехай найкращі, але не підкріплені ділом.
Виховні функції прикладу різні: він може допомагати вихователю конкретизувати те чи інше теоретичне положення; на прикладі можна довести істинність певної моральної норми; приклад є переконливим аргументом; приклад може спонукати до певного типу поведінки.

Основні умови ефективності цього методу:
– забезпечення особистої взірцевості вихователя у виконанні завдань, функціональних обов'язків, дотриманні норм і правил етикету;
– суспільна цінність і привабливість прикладу;
– його яскравість, емоційна насиченість;
– етапність наслідування (на першому етапі у вихованців створюється суб'єктивний образ прикладу, бажання наслідувати його; на другому – формується бажання діяти за зразком; на третьому – здійснюється синтез самостійних і наслідуваних дій, що проявляється у пристосуванні до поведінки);
– використання різних джерел для наслідування (літературні герої, батьки, вихователі, друзі та ін.);
– вміле використання негативного прикладу у вихованні;
– наочність і конкретність прикладу;
– єдність слова і діла.

Негативні приклади використовуються з метою показати недоцільність наслідування певних негативних явищ. Прийоми виховання на негативному:
– громадський осуд негативних проявів у житті колективу;
– розвінчання негативного, коли не всі розуміють його сутність і шкоду для загальної справи;
– протиставлення аморальним вчинкам кращих зразків високоморальної поведінки;
– розкриття на конкретних і відомих вихованцям прикладах наслідків аморальної, асоціальної поведінки;
– організація вихованців на боротьбу з проявами морального зла.

◄ Методи безпосереднього виховного впливу: переконання

Зміст підручника "Ягупов В.В. Педагогіка."

Методи безпосереднього виховного впливу: вправи ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Педагогіка

Загрузка...