Григорій Ващенко: Виховний ідеал. Структура системи освіти в Україні, за Ващенком

Григорій Ващенко (1878-1967) – один із творців української освітньо-виховної системи. Він посідає в українській педагогіці особливе місце як автор досліджень, що в такому обсязі і з таких позицій не розроблялися. Це –

• «Виховний ідеал»,
• «Система навчання»,
• «Виховання любові до Батьківщини»,
• «Загальні методи навчання»,
• «Організаційні форми навчання»,
• «Виховна роль мистецтва»,
• «Засади естетичного виховання»,
• «Тіловиховання як виховання волі і характеру» тощо. 

На думку зарубіжних дослідників, він є творцем повного курсу української національної педагогіки, яка відповідає духові рідного народу. її основні елементи – ідеалістичне світосприйняття, християнська мораль, організація педагогічних досліджень та розбудова педагогічних станцій і лабораторій, видання педагогічних творів, шкільних підручників, літератури для молоді різного віку на найвищому мистецькому і технічному рівнях.

Г. Г. Ващенко до системи національного виховання вводив родинне виховання як органічну її підсистему.

Структура системи освіти у вільній Україні, за Ващенком, така:

1. переддошкільне і дошкільне виховання: материнський догляд або ясла (до 3 років), дитячий садок (від 3 до 6 років);
2. початкова школа (від 6 до 14 років);
3. середня школа: класична гімназія, реальна школа, середні технічні школи, учительська семінарія, середня агрономічна школа, середня медична школа (від 14 до 18 років);
4. висока школа: університет, високі технічні школи, педагогічний інститут, академія мистецтв, консерваторія, військова академія (від 18 до 23 років);
5. позашкільна освіта;
6. науково-дослідні установи: академія наук, академія педагогічних наук.

Григорій Ващенко багато уваги приділяв проблемі виховного ідеалу як мети виховання.

В підручнику «Виховний ідеал» Г. Г. Ващенко аналізує різноманітні виховні ідеали, зокрема більшовицький і націонал-соціалістичний, і протиставляє їм український. Виховний ідеал українця у нього грунтується на двох принципах: виховання людини на засадах християнської моралі та на здобутках духовності.

Підручник він завершує такими словами:

«Плекаючи свої кращі традиції, борючись за свою самостійну державу, українська молодь разом з тим мусить не тільки плекати загальнолюдські ідеали, а й активно боротись за них.... Віримо, що ця боротьба закінчиться перемогою Правди і Добра».

В підручнику для педагогів «Загальні методи навчання» він проаналізував філософсько-психологічні основи навчально-пізнавальної діяльності, шляхи її активізації, дидактичні принципи, методи навчання та їх класифікацію.

На думку А. Погрібного, головна заслуга Г. Ващенка полягає

«...у створенні національної педагогіки, яка відповідає ментальності, історичній місії, потребам державного будівництва українського народу».