Ягупов В.В. Педагогіка – Процес соціалізації дитини. Сутність соціалізації

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Педагогіка

3.2. Основні фактори формування і розвитку особистості

Для доказу цієї тези звернімося до історії. В стародавньому Римі, а також у Швеції, Литві, Бельгії, Угорщині, Німеччині, Ірландії, Франції були відомі випадки, коли немовлят людей вигодовували тварини. Таких випадків зареєстровано багато. Наприклад, відомо 15 випадків вигодування дітей людей вовками, 5 – ведмедями, 1 – павіанами, не менше 10 – іншими породами мавп; 1 – леопардом, 1 – вівцею. Всі ці діти видавали нечленороздільні звуки, не вміли ходити на двох ногах, мали велику м'язову силу та енергію, швидко бігали, відмінно лазили й стрибали. Зір, слух і нюх у них були розвинені дуже добре. Проте далеко не всі з них навіть після тривалого перебування в людському суспільстві навчилися говорити.
Наприклад, 1920 року в Індії доктор Дж. Сінг знайшов у вовчому лігвищі разом із вовченятами двох дівчаток. Одній на вигляд було років сім – вісім, другій – два. Молодша – Амала – незабаром померла, а старша, її звали Камалою, прожила близько десяти років. Увесь цей час доктор Дж. Сінг вів докладний щоденник спостережень за нею. Камала повзала навкарачки, спираючися на руки як на ступні. М'ясо їла тільки з підлоги, з рук не брала. Коли під час їжі до неї підходили, гарчала. Дівчинка добре бачила в темряві й боялася сильного світла, вогню і води, не давала себе помити. Вдень вона спала, сидячи в кутку обличчям до стіни, вночі вила. Одяг із себе зривала і навіть у холоднечу скидала ковдру.
Через два роки Камала навчилася, хоч і погано, стояти, а через шість років – ходити, але бігала, як і раніше, рачки. Протягом чотирьох років вона вивчила тільки шість слів, а через сім років – 45. На той час дівчина залюбки вже перебувала в товаристві людей, стала боятися темряви й навчилася їсти руками, пити зі склянки тощо. В 17 років вона мала розумовий розвиток чотирирічної дитини.
1923 року в Індії у лігві леопарда разом із двома його звірятками знайшли п'ятирічного хлопчика. Хвороба очей, а згодом повна сліпота неймовірно ускладнили його «олюднення», і через три роки він загинув, так і не оволодівши мовою. 1956 року, знову ж в Індії, знайшли дев'ятирічного хлопчика, який прожив шість – сім років у вовчій зграї. Рівень розумового розвитку мав, як у дев'ятимісячної дитини, і тільки після чотирьох років життя серед людей він вивчив кілька простих слів і команд.
Всі перелічені випадки доводять, що анатомо-фізіологічно розвиваються діти однаково. Хоч би де росла дитина, в неї у певний час прорізуються, а потім випадають молочні зуби. Але соціальні, духовні та психічні якості людини без людського середовища не можуть розвиватись, і людина залишається твариною.
Соціалізація індивіда відбувається під впливом об'єктивних (соціально-економічних, соціально-політичних, соціокультурних умов життя суспільства і окремих спільнот, в яких відбувається соціалізація людини) і суб'єктивних (загальної спрямованості індивіда, мотивації поведінки та діяльності, індивідуально-особистісного змісту життєдіяльності, світогляду, самосвідомості, життєвих настанов та ціннісних орієнтацій тощо) детермінант. Діяльність, спілкування і самосвідомість, взяті разом, розкривають сутність соціалізації.
Отже, провідну роль у формуванні особистості відіграє соціальний фактор, оскільки особистість є мірою соціального розвитку людини. Суттєве місце у формуванні особистості, особливо в дитячому віці, посідає сім'я. В сім'ї відбувається первинна соціалізація дитини, усвідомлення того, що добре і що погано, формування морального фундаменту, життєвих настанов і ціннісних орієнтацій, визначення кола інтересів, життєвих перспектив тощо. Але сучасна українська сім'я переживає не кращі часи. На її соціалізувальних функціях негативно позначаються такі негаразди, як зубожіння населення, житлові проблеми, деградація системи традиційних виховних цінностей, безробіття тощо.

В Україні – 12% неповних сімей (найчастіше це матір і дитина), в яких виховується півтора мільйона дітей. Коефіцієнт розлучень досить великий – у середньому 3,7% (4,6% – у містах, 1,9% – у селах). Зменшується народжуваність: якщо 1993 року кількість народжених на 1000 жителів становила в середньому 10,7, то 1997-го – лише 8,7, а 2000 року – 7,8.
Також збільшується мережа інтернатських закладів. На 2000 рік їх налічувалося 668 з контингентом 144 тисячі учнів, серед них 21,6 тисячі дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування2. Все це призводить до кризи сімейного виховання та відхилень у соціалізації молоді.

◄ Соціальний фактор формування особистості – поняття соціалізація

Зміст підручника "Ягупов В.В. Педагогіка."

Основні принципи соціалізації. Виховання як фактор формування особистості ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Педагогіка

Загрузка...