Ягупов В.В. Педагогіка – Особистісно орієнтоване виховання у розвитку особистості

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Педагогіка

3.2. Основні фактори формування і розвитку особистості

В руслі гуманістичної парадигми виховання актуальною є проблема перетворення вихованця із об'єкта виховання в суб'єкта. Сутність дійсно гуманного ставлення до особистості вихованця виражена в тезі про її активність як повноправного суб'єкта виховного процесу, а не об'єкта. На думку І. Д. Беха, «завдання допомогти дитині усвідомити себе як особистість має стати головним для педагога як організатора виховного процесу...тільки через усвідомлення можливе опанування складових внутрішнього світу, тобто формування вихованця як суб'єкта власного морально-духовного розвитку. Але це означає усвідомити себе як особистість щодо дитини, яка ще має стати цією особистістю, в якої ще не розвинено базових особистісних цінностей».
Власна активність дитини у виховному процесі є передумовою ефективного виховного процесу. Ще С. Л. Рубінштейн підкреслював необхідність такої організації педагогічного процесу, щоб вихователь керував діяльністю вихованця, організуючи його активне самовиховання шляхом здійснення самостійних і відповідальних вчинків. Також справедливо на це вказував Л. С Виготський: «учитель з наукової точки зору – тільки організатор соціального виховного середовища, регулятор і контролер його взаємодії з кожним учнем».

Основні завдання вихователя в особистісно орієнтованому вихованні – це заохочення активності вихованця, допомога йому в пізнанні самого себе, формування мотивації постійного самовдосконалення, прищеплення ефективної його методики, чітке визначення духовних цінностей і змістовних життєвих орієнтирів, сприяння самовираженню, саморозкриттю і самореалізації вихованця, своєчасне коригування його дій. Тобто вихователь із «всезнаючого» і «всевладного» перетворюється в режисера постійного самовдосконалення особистості вихованця.
Щодо цього актуальною є ідея Л. С Виготського – навчання і виховання мають відповідати не тільки рівню актуального розвитку дитини, а й «зоні ближнього розвитку». На першому рівні учень самостійно виконує завдання. На другому, вищому – дитина не спроможна виконувати самостійно завдання, але впорається з ним за невеликої допомоги дорослого. Те, що сьогодні дитина робить за допомогою дорослих, завтра виконуватиме самостійно. Основне завдання вихователя полягає в створенні «зони ближнього розвитку», яка в майбутньому перейшла б у «зону актуального розвитку». Таке ставлення до виховання відображає принцип підходу до психічного розвитку людини як керованого процесу, який спроможний створювати нові структури особистісних цінностей зростаючої дитини.

Отже, виховання формує каркас і стрижень особистості, визначає її внутрішній духовний світ, сприяє розвиткові особистості вихованця, спрямовуючи його активність на самореалізацію і самоактуалізацію в процесі розв'язання різноманітних життєвих проблем. Тому психологічні теорії виховання мають бути спрямовані на створення такої системи діяльності вихованця, яка забезпечила б цілеспрямоване формування і переструктурування внутрішньої діяльності дитини, формування мотивів і мотивації такої діяльності.
Водночас особистість не є пасивним результатом впливу ззовні на дитину. Більшість вітчизняних психологів підкреслюють власну активну діяльність як один із основних факторів формування особистості. «Діяльність – динамічна система взаємодії суб'єкта зі світом, у процесі якої виникає і втілюється в об'єкті психічний образ та реалізуються опосередковані ним взаємини в предметній дійсності».

◄ Функції виховання у формуванні особистості

Зміст підручника "Ягупов В.В. Педагогіка."

Діяльність як фактор формування особистості. Види діяльності людини ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Педагогіка

Загрузка...