Кругообіг молібдену в природі

Кругообіг молібдену. Молібдену в ґрунті надзвичайно мало – близько 2 ppm з коливанням від 0,2 до 5 ppm. Рослини вбирають молібден з ґрунту у формі іонів МоO42-, а також у виді хелатів. Кількість засвоєного молібдену в рослині є незначною – декілька грамів на 1 га (табл. 6.10). Найбільше цього мікроелемента засвоюють бобові, найменше – зернові культури. В нормальних умовах його вміст у рослинах коливається в межах від 0,1-3 ppm.
По-різному відбувається нагромадження мікроелемента в рослині. Наприклад, в листі гороху його виявлено 0,3 ppm, в корінні – 2,0, а в кореневих бульбочках – 4,8 ppm. У генеративних органах більше молібдену, ніж у вегетативних. Він нагромаджується на початку вегетаційного періоду, згодом його вміст зменшується. Найважливіша роль молібдену полягає в підвищенні ефективності метаболізму азоту, в тому числі з участю мікроорганізмів – азотобактерій.
Ознакою дефіциту молібдену є його нижня межа вмісту в ґрунті, яка становить 0,1 ppm, граничною межею його вмісту в рослині вважають 0,1-0,2 ppm. Нестача молібдену найчастіше спостерігається на кислих, з великою домішкою заліза ґрунтах. Щоб збільшити вміст молібдену, ґрунти вапнують, а також вносять домішки цього мікроелемента.
В тваринних організмах вміст молібдену звичайно нижчий, ніж 0,1 ppm. Правда, є тварини, які нагромаджують його надзвичайно велику кількість. Наприклад, в тканинах Oslonic виявлено до 470 ppm Мо. Відомо, що молібден входить до складу ксантинової й аладегідової оксидаз. Ксантинова оксидаза, як відомо, відіграє велику роль у функціонуванні печінки. Встановлено, що нестача молібдену часто зумовлює відкладення каміння у нирках.
На підставі досліджень приросту овець, які вживали корм з домішкою молібдену, встановлено, що він позитивно впливає на активність бактерій у процесі жування, підвищуючи перетравлення целюлози, а отже, й ефективність використання кормів.