Алогенні (екзогенні) сукцесії в зоні атмосферних забруднень (частина 2)

Як відомо, розрізняють залежно від властивостей середовища два типи сукцесій: первинні і вторинні. У випадку хіміко-деградогенних процесів (рис. 6.46), коли на місці лісових біоценозів появилися пустища (території довкола гірничих і металургійних підприємств), маємо справу з первинною сукцесією. В умовах повторного заселення цих ділянок (рекультивація і залужнення) відбуваються незворотні зміни місцезростання, що й зумовить наступну прогресуючу зміну біоценозів. Такі первинні сукцесії (антропогенні і природні) можна спостерігати в зоні впливу азотного комбінату поблизу м.Пулава (Польща), які стали результатом значних зусиль науковців і практичних працівників, вжиття ряду еколого-компенсаційних заходів.

Рис. 6.46. Поодинокі всохлі дерева, що залишилися па місці знищеного емісіями Пулавського азотного комбінату сосново-дубового лісу (фото В.Дудзінського).

Коли ж хіміко-деградогенні процеси не зайшли надто далеко і не призвели до повного руйнування біоценозу та його едафотопу за умов усунення негативних впливів полютантів, у даній конкретній місцевості може розвинутися вторинна сукцесія відновлювального типу, яка в майбутньому завершиться клімаксовим станом.
Проте ліквідувати шкідливі для лісових екосистем виробництва або ж радикально змінити технології не так просто. Тому в умовах підвищеної концентрації забруднювачів атмосфери деревні рослини будуть і надалі зазнавати таких пошкоджень або гинути, що, в свою чергу, зумовить серйозні порушення структури і функції лісових біоценозів. Зворотні реакції лісових порід і екосистем на надлишково шкідливі дози атмосферних забруднювачів визначені як взаємодія класу III (табл. 6.19).

Таблиця 6.19 Лісові екосистеми помірної зони в умовах високих концентрацій забруднювачів у повітрі. Взаємодія класу III

Як бачимо, взаємодія класу III (взаємодії класів II і І – це лише прояв деяких ознак негативного впливу полютантів на окремі деревні рослини) між лісовими екосистемами й атмосферними забруднювачами, – зауважує У.Х.Сміт, – є однією із найруйнівніших зворотних реакцій. Він зазначає, що забруднення повітря є одним із найзначніших сучасних антропогенних стресів, який зазнають лісові екосистеми помірної зони. Найпершим наслідком стресу забруднення повітря слід визнати не драматично швидку загибель лісів поблизу точкових джерел, а поступові непомітні зміни метаболізму і видового складу на величезних площах помірної зони протягом тривалого періоду. Розуміння цього факту дасть змогу раціонально оцінити загальну вартість різних видів технологій. Провести таку оцінку життєво необхідно.
Це застереження вченого стосується не лише лісових екосистем, розташованих неподалік потужних джерел забруднень. Центральноєвропейські трансконтинентальні емісії, які перетинають Українські Карпати, кумулюються в незахищених організмах гірських лісових екосистем, тому вже сьогодні слід пильно вивчити ці процеси, щоб у майбутньому не трапилася екологічна катастрофа, яку переживає центральноєвропейський регіон.

Таблиця 6.20 Етапи антропогенних змін

В ході деградації лісових біогеоценозів під впливом зростаючого антропогенного впливу досить легко діагностуються шість основних етапів, або діапазонів, стану екосистеми (табл. 6.20). Ці показники дають змогу детально і оперативно оцінити наростання антропогенного навантаження, прогнозувати наступні негативні впливи на лісові біогеоценози і моделювати майбутні сукцесії. У сучасній екології надзвичайно суттєве значення має вивчення механізмів підтримування відносної рівноваги і стійкості в біогеоценозах, які підпадають під вплив негативних факторів техногенного й урбогенного середовища.