Прикладна екологія. Екологія і її прикладні галузі (частина 1)

Розділ 8. Прикладна екологія
8.1. Екологія і її прикладні галузі

"Екологія як така, – зазначає М.Ф. Реймерс, – це лише фундаментальна основа для природоохоронного і середовищеохоронного знання, основа невід'ємна і надзвичайно необхідна. Все інше – прикладні її сфери. Вони мають свої постулати і теоретичні узагальнення, які базуються на екологічному фундаменті... Галузі екології склалися з неоднаковою повнотою, а тому за обсягом вони різні". Виникають все нові й нові її розгалуження, і зараз їх кількість сягає близько 50 (рис. 8.1).

Рис. 8.1. Структура сучасної екології.

Розглядаючи екологію (біоекологію) як фундаментальну галузь знань, М.Ф. Реймерс розподіляє її на дві гілки: ендоекологію (генетичну, молекулярну, морфологічну, фізіологічну) та екзоекологію (аутекологію, демекологію, екологію малих груп), популяційну екологію, екологію виду, синекологію (екологію угруповань), біоценологію (екологію біоценозів), біогеоценологію (вчення про екосистеми різних ієрархічних рівнів організації), біосферологію (вчення про біосферу) та екосферологію (глобальну екологію).
Бажання вдосконалити класифікації розгалужень екологічної науки не завжди досягає мети. Думається, що не вдалося це повною мірою і М.Ф. Реймерсу, враховуючи громіздкість його класифікації. Важливо, щоб ці класифікації були однотипними, без чого важко організувати не лише наукові дослідження, але й побудувати навчальні програми. Тому в вивченому нами курсі, викладеному у попередніх розділах, деякі названі М.Ф. Реймерсом підрозділи укрупнено і екологія поділяється на аутекологію, демекологію (популяційну екологію), синекологію (біоценологію), біогеоценологію та біосферологію. Назви перших трьох підрозділів збігаються із більшістю класифікацій, поданих у зарубіжних (в основному західних) підручниках. Біогеоценологія і біосферологія – розділи, виділені головним чином у вітчизняних джерелах, що значною мірою пояснюється результатами багаторічних досліджень чи публікаціями науковців.
Сьогодні біоекологія займається вивченням екології систематичних груп: рослин, тварин, мохів, лишайників, грибів і мікроорганізмів, їх еволюційним розвитком (еволюційна екологія). Особливо слід виділити екологію людини – людини як біологічної істоти. Вивченням її соціальної суті займається соціоекологія, тісно пов'язана з екологією культури, екологією духу, етноекологією.
Крупні надбіогеоценотичні системи вивчає геоекологія, або екологія ландшафтів. Існує і екологічна географія – вчення про географічне розміщення екосистем. Розвивається зовнішня галузь знань – космічна екологія, яка досліджує та створює замкнуті системи життєзабезпечення космічних кораблів.
Успішно розвиваються прикладні галузі екології: мисливська, сільськогосподарська, промислова, будівельна, інженерна, міська (урбоекологія). Спостерігається тенденція виділити окремо екологію свійських тварин і рослин, а також тварин, що живуть у неволі. Прикладна екологія включає й еколого-економічні науки. Вінцем галузевих екологій є теоретична, або математична екологія, яка намагається математизувати вивчення станів, процесів і зв'язків у біосфері, створити математичні моделі минулих, сьогочасних і майбутніх екосистем.