Охорона атмосфери
Охорона атмосфери. Якщо воду, якої здавна не вистачало, називали "ресурсом життя", то про повітря згадали лише в нашу урбанізовану епоху. Відомо, що без їжі людина може прожити декілька десятків днів, а без повітря – тільки 5-7 хв. До того ж людині потрібне чисте повітря, якого, особливо в містах та індустріальних центрах, не вистачає.
Американські вчені підрахували, що в США кількість забруднюючих речовин, які викидаються в повітря, перевищила 200 млн т, тобто майже 1 т на кожного мешканця країни. Якщо всі викиди забруднювачів прийняти за 100%, то частка транспорту становитиме 60,6%, промисловості – 12,2, теплоелектростанцій – 14,1, атомних станцій – 5,6, відходів – 3,5%. В окремих містах планети, таких, як Нью-Йорк, Лос-Анджелес, Токіо, ступінь забруднення міського повітря транспортом сягає 90%.
Найвищий рівень забруднення атмосферного повітря в Україні засвідчено в містах Донецьку, Маріуполі, Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Запоріжжі, Кривому Розі, Києві, Одесі, Сєвєродонецьку та ін. Ці міста ввійшли в число 68 міст колишнього СРСР з найбільшим рівнем забруднення.
Заходи, спрямовані на охорону атмосферного повітря, передбачають впровадження технічних рішень зі знешкодження й уловлювання газоподібних забруднюючих речовин, розробку та затвердження нормативів, гранично допустимих викидів для усіх підприємств, створення сучасних приладів постійного контролю й обліку викидів.
Виходячи з уявлень про екологію людини, вироблені критерії оцінки дії малих концентрацій атмосферних забруднень на організм:
1. Допустимою може бути визнана лише така концентрація тієї чи іншої речовини в атмосферному повітрі, яка не чинить на людину прямої чи побічної шкідливої чи неприємної дії, не знижує її працездатність, не впливає на самопочуття і настрій.
2. Звикання до шкідливих речовин повинно розглядатися як несприятливий фактор.
3. Недопустимі такі концентрації шкідливих речовин, які негативно
впливають на рослинність, клімат місцевості, прозорість атмосфери і побутові умови життя населення.
Дещо окремо в проблемі атмосферного забруднення стоїть питання шумового забруднення. Утворені в пружному повітряному середовищі звукові хвилі внаслідок фізичних і фізіологічних перетворень досягають слухового аналізатора, розташованого в корі головного мозку. Тут і відбувається сприйняття звуку і шуму.
Взявши за основу ступінь дискомфорту сприйняття людської розмови, рівні шуму групують таким чином:
25 ДБ – ступінь дискомфорту незначний, немає утруднення при тихій розмові;
25-40 ДБ – слабкий, утруднення лише при тихій розмові;
40-55 ДБ – помірний, спостерігається утруднення при звичайній розмові;
55-70 ДБ – середній, часто утруднення виникають при голосній розмові;
70-90 ДБ – сильний, можна зрозуміти співрозмовника, якщо він говорить дуже голосно або кричить;
90 ДБ і понад – дуже сильний, неможливо зрозуміти співрозмовника, навіть якщо він кричить.
Якщо протягом декількох років шумові навантаження високі, то це веде до розладу слуху. Ось приблизно як розподіляються шумові навантаження за їх шкідливістю для слуху: 70-80 ДБ – немає небезпеки; 85 – починаються деякі розлади слуху; 90 – починаються серйозні порушення слуху; 95 – вірогідність втратити слух становить 50%; 105 ДБ – втрата слуху спостерігається у всіх осіб, які піддаються шумовому забрудненню.
Отже, забезпечення допустимого звукового чи шумового забруднення – це справа, яка безпосередньо стосується здоров'я людини, екології.