Біогенетичний закон, біогенні елементи, біогенні речовини, біогеографічне районування, біогеографія, біогеосфера, біогеохімія, біогеоценоз, біогеохімічний цикл

Б

БІОГЕНЕТИЧНИЙ ЗАКОН (від біо... та гр. genetikos – той, що стосується народження, походження) – закономірність повторення в онтогенезі будь-якого організму філогенезу даного виду, інакше кажучи, організм за індивідуального розвитку повторює в стислій формі евол. розвиток свого виду.
БІОГЕННІ ЕЛЕМЕНТИ (від біо... та ...генний) – хім. елементи, що постійно входять до складу всіх організмів, необхідні для їхньої життєдіяльності й вибірково поглинаються з довкілля. Найважливіші Б. є. – кисень (становить 70% маси організмів), вуглець (18%), водень (10%), азот, фосфор, калій, кальцій, магній, сірка, хлор, натрій, залізо та ін.
БІОГЕННІ РЕЧОВИНИ – 1) речовини, що утворюються в процесі життєдіяльності й у результаті розкладання решток організмів і становлять осадові породи (Наприклад, крейда, вапняк, сапропель та ін.); 2) розчинні солі, життєво необхідні для організмів (солі фосфору, азоту, калію, кальцію, сірки, магнію).
БІОГЕННІ ФАКТОРИ – див. Фактори біогенні.
БІОГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ – виділення на Землі прир. районів на підставі особливостей і закономірностей поширення організмів (царства, або геї, підцарства, область, підобласть та ін. дрібніші одиниці).
БІОГЕОГРАФІЯ (від біо..., гео... та гр. grapho – пишу) – наука, що вивчає закономірності поширення й розподілу на земній кулі біоценозів та організмів, які їх утворюють. Включає зоогеографію та ботан. географію (фітогеографію).
БІОГЕОСФЕРА (від біо..., гео... та гр. sphaira – куля), плівка життя – найдіяльніший горизонт біосфери, де зосереджена осн. маса організмів і відбувається акт. взаємодія всіх екол. компонентів. Б. поділяється на екосистеми різних рангів.
БІОГЕОХІМІЧНИЙ ЦИКЛ – те саме, що й Кругообіг речовин біогеохімічний.
БІОГЕОХІМІЯ (від біо..., гео... та лат. chemia – хімія) – наука, яка вивчає геохім. процеси, що відбуваються в біосфері за участі організмів. Б. досліджує хім. склад живої речовини, її роль в утворенні, еволюції та руйнуванні гірських порід, формуванні осадових порід, ґрунтоутворенні, кругообігу, перерозподілі, розсіянні та концентруванні хім. елементів у земній корі.
БІОГЕОЦЕНОЗ (від біо..., гео... та ценоз) – однорідна ділянка земної поверхні з певним складом організмів, що населяють її (бактерій, рослин, тварин, грибів), та комплексом абіотичних компонентів (грунтом, повітрям, енергією сонячною та ін.), пов'язаних між собою обміном речовин та енергії в єдину природну систему. Сукупність живих компонентів Б. становить біоценоз, неживих – біотоп. Б. можуть бути наземними та водними (біогідроценози). Сукупність Б. утворює біосферу, а окремі Б. являють собою її елементарні одиниці, комірки.