Випромінювання, видиме світло, інфрачервоне випромінювання, іонізуюче випромінювання, сонячна радіація, ультрафіолетове випромінювання

В

ВИПРОМІНЮВАННЯ, радіація – передавання енергії у вигляді електромагнітних коливань різної частоти. Особливе значення для організмів мають короткохвильове ультрафіолетове, видиме, довгохвильове інфрачервоне та йонізуюче (радіоакт.) В. Понад 99% енергії В. Сонця перебуває в діапазоні довжин хвиль від 1000...80 до 0,17 мкм. Рослини використовують В. видиме (світло) як джерело енергії для фотосинтезу, фотоморфогенезу; воно відіграє першорядну роль в орієнтації тварин у просторі. В. інфрачервоне несе теплову енергію. Частина В. (В. йонізуюче, В. ультрафіолетове) в певних дозах справляє ушкоджувальну дію на організми.
ВИПРОМІНЮВАННЯ ВИДИМЕ, світло – електромагнітне випромінювання в діапазоні довжин хвиль 780...380 нм, яке здатне безпосередньо викликати зорове відчуття. Становить близько половини всієї променистої енергії сонячної, що надходить на Землю. З В. в. пов'язані найважливіші біол. процеси живих систем; у рослин забезпечує процес фотосинтезу.
ВИПРОМІНЮВАННЯ ІНФРАЧЕРВОНЕ (від лат. infra – нижче, під), теплове випромінювання – електромагнітне випромінювання в діапазоні довжин хвиль 770...31 нм. Джерело В. і. – нагріті тіла. На В. і. припадає близько 50% енергії випромінювання сонячного. В певних дозах позитивно впливає на низку життєво важливих процесів (Наприклад, обмін речовин) і функціонування різних систем організму (нервової, ендокринної та ін.). Надлишок В. і. може спричинити опіки, захворювання шкіри, очей тощо.
ВИПРОМІНЮВАННЯ ІОНІЗУЮЧЕ, радіація іонізуюча – електромагнітне (випромінювання ультрафіолетове, рентгенівське й гамма-випромінювання) та корпускулярне (альфа-, бета-випромінювання, нейтронне та ін.) випромінювання, що спричиняє іонізацію середовища. В. й. великої інтенсивності небезпечне для життя людини та ін. організмів. Викликає мутації, променеву хворобу тощо. Від В. й. космічних променів біосферу захищає озоновий шар.
ВИПРОМІНЮВАННЯ СОНЯЧНЕ, радіація сонячна – електромагнітне випромінювання Сонця широкого частотного діапазону, що досягає Землі. Біля верхньої межі атмосфери В. с має довжину хвиль 3000...150 нм. Промені з довжиною хвилі менш як 290 нм поглинаються на висоті 30...40 км озоновим шаром. Землі досягають в основному випромінювання інфрачервоне (близько 50% сумарної радіації) та випромінювання видиме (45%). На випромінювання ультрафіолетове з довжиною хвилі більш як 290 нм припадає лише 5% променистої енергії. В. с. – осн. джерело енергії для всіх процесів, що відбуваються на земній кулі (для метеорологічних і екзогенних біол. процесів – єдине). Частина В. с доходить до земної поверхні у вигляді розсіяної радіації. Впродовж року максимум В. с припадає на весну-літо, мінімум – на зиму.
ВИПРОМІНЮВАННЯ УЛЬТРАФІОЛЕТОВЕ (від лат. ultra – понад, за межами), УФ-випромінювання – електромагнітне випромінювання в діапазоні довжин хвиль 400... 10 нм. Головне прир. джерело В. у. – Сонце. Весь потік В. у. Сонця, що досягає земної атмосфери, поділяють на три діапазони: УФ(А) (довжина хвилі 400..315 нм), УФ(В) (315...280 нм) та УФ(С) (280...100 нм). УФ(В)- та УФ(С)-випромінювання – «жорсткий ультрафіолет» – надзвичайно шкідливі для всього живого: призводять до порушення структури білків і нуклеїнових кислот і зрештою – до загибелі клітин. Від їхнього згубного впливу біосферу захищає озоновий шар. В. у. інтенсивно діє на живу речовину, поглинається верхніми шарами тканин рослин, шкіри людини й тварин, спричиняючи хім. реакції. У великих дозах В. у. викликає ураження очей, опіки шкіри, в деяких випадках діє як канцероген. У фізіологічно оптим. дозах В. у. благотворно впливає на організми – поліпшує імунобіол. властивості, у ссавців сприяє утворенню вітаміну D. Має також значну біол. активність (Наприклад, бактерицидну дію).