Джерело, дика природа, дисиміляція, діапозон толерантності, діапауза, діоксид сірки, діоксини, довкілля

Д

ДЖЕРЕЛО – прир. вихід вод підземних на земну поверхню. Зазвичай утворюється в пониззях, де залягають водоносні горизонти. Розрізняють Д. низхідні (живляться безнапірними водами) та висхідні (живляться напірними водами – артезіанські Д.), холодні та гарячі (терми), прісні й мінеральні (з пост, умістом у воді значної кількості розчинених солей та газів).
ДИКА ПРИРОДА – сукупність неодомашнених тварин і некультивованих рослин, а також незайманий ландшафт (якого не торкнулася людська діяльність).
ДИСИМІЛЯЦІЯ (від лат. dissimilatio – розподібнення) – розкладання орган, речовин (білків, жирів, вуглеводів, нуклеїнових кислот тощо) в організмі на простіші речовини. Одна зі сторін обміну речовин і перетворення енергії. Д. – процес, протилежний асиміляції, хоча нерозривно пов'язаний із нею. Осн. форми Д. – дихання й бродіння.
ДІАПАЗОН ТОЛЕРАНТНОСТІ (від гр. dia pason – через усе) – інтервал значень фактора екологічного, в межах якого вид здатний існувати. Див. також Толерантність.
ДІАПАУЗА (від гр. diapausis – перерва, зупинка) – період тимчасового відносного фізіол. спокою в розвитку тварин, який характеризується призупиненням росту й формотворчих процесів та різким зниженням обміну речовин (у вигляді глибокого сну, сплячки, заціпеніння тошо). Д. – евол. пристосування до переживання періодів із несприятливими умовами існування. Властива багатьом класам тварин, особливо комахам, а також деяким ссавцям (гризунам, окремим хижакам) та ін.
ДІЛЯНКА ПРОЖИВАННЯ – частина простору, обмежена крайніми точками пост, відвідувань даною особиною або парою (для тварин), яка маркується певними мітками й акт. охороняється та захищається «володарями» від сторонніх тварин.
ДІОКСИД СІРКИ – безбарвний газ із різким запахом. Потрапляючи в атмосферу, Наприклад із викидами ТЕС та автомобільних двигунів, сполучається з атм. вологою й утворює дрібні краплини сірчистої кислоти, які переносяться вітрами у вигляді кислотного туману й випадають на землю кислотними дощами, що спричиняють загибель лісів, деградацію рослинності, отруєння водойм, як наслідок – збіднення тваринного світу, захворювання людей. У природі Д. с. трапляється у вулканічних газах та в газах природних.
ДІОКСИНИ – найнебезпечніші із забруднювачів довкілля, що виробляються людиною (утворюються як домішки під час виробництва, обробки та спалювання будь-яких хлорованих вуглеводнів). Об'єднують дві групи хлоровмісних сполук на основі дибензодіоксину й дибензофурану. Д. – надзвичайно стійкі речовини. Вони нагромаджуються із загрозливою активністю в довкіллі, переносяться повітряними потоками на величезні відстані, становлячи небезпеку для водойм та людства. Мають канцерогенну, тератогенну й мутагенну дію. Добре розчиняються в жирах і нагромаджуються в ланцюгах живлення. Подібно до ДДТ, виявляються повсюдно, в т. ч. в рибі, в багатих на жири продуктах харчування тощо.
ДОВКІЛЛЯ, навколишнє середовище – сукупність елементів неживої та живої природи, що оточує організм. Див. також Середовище природне, Середовище природно-антропогенне.