Екологічна катастрофа, екологічна криза, екологічна надійність, екологічна культура, екологічна надсистема, екологічна ніша, екологічна політика

Е

ЕКОЛОГІЧНА КАТАСТРОФА (від лат. katastrophe – переворот) – надзвичайна кризова екол. ситуація (локального, регіонального або глобального масштабу). Бувають природні Е. к., що спричиняються зовн. навколоземними або космічними факторами (Наприклад, урагани, цунамі, сильні посухи тощо) та внутр. силами Землі (Наприклад, землетруси, виверження вулканів), а також антропогенні, тобто пов'язані з людською діяльністю (Е. к. хім., фіз., інженерно-геол., мілітаристичного й комплексного характеру). Е. к. призводять до повного порушення екологічної рівноваги в екосистемах, масової загибелі організмів, мають несприятливі екол., екон. та соц. наслідки для регіонів. Див. також Аварія на ЧАЕС.
ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА (від лат. krisis – поворотний пункт, кінець) – 1) ситуація, що виникає в екосистемах через порушення екологічної рівноваги під впливом стихійних прир. явищ (повені, посухи тощо) або факторів антропогенних (забруднення атмосфери, гідросфери, вирубування лісів і т. д.); 2) напружені взаємовідносини між людиною та природою, що характеризуються невідповідністю розвитку виробництва в суспільстві ресурсно-екол. можливостям біосфери. Сучасна Е. к., Наприклад, пов'язана з інтенсифікацією виробництв і порушенням рівноваги в екосистемах унаслідок надмірного забруднення пром. відходами.
ЕКОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА (лат. cultura) – поведінка й життя суспільства (окремого індивіда) на основі пізнання та рац. використання законів розвитку природи з урахуванням близьких і віддалених наслідків змін середовища природного під впливом людської діяльності.
ЕКОЛОГІЧНА НАДІЙНІСТЬ – здатність екосистеми безвідмовно виконувати енергопродукційну роботу, самовідновлюватися й саморегулюватися в межах певних, прир. для неї коливань факторів екологічних протягом сукцесійного або евол. періоду її існування.
ЕКОЛОГІЧНА НАДСИСТЕМА – екосистема вищого ієрархічного рівня. Біосфера є Е. н. щодо біогеоценозів; біогеоценоз – Е. н. щодо його біотичних та абіотичних компонентів; біоценоз – Е. н. щодо популяцій; популяція – Е. н. щодо окремих організмів.
ЕКОЛОГІЧНА НІША (від фр. niche – гніздо) – функціональне місце виду в екосистемі, яке визначається його біотичним потенціалом та сукупністю факторів довкілля, до яких він пристосований і в межах яких можливе його існування в природі.
ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА – система навчання, спрямованого на засвоєння основ екології для формування в кожного члена суспільства усвідомлення тісного взаємозв'язку всіх прир. і соц. процесів, необхідності захисту довкілля та його поліпшення, природокористування раціонального. Е. о. нині – один з осн. факторів екологізації всіх видів людської діяльності та необхідний елемент загальної культури.
ЕКОЛОГІЧНА ПЛАСТИЧНІСТЬ – те саме, що й Екологічна валентність.
ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА (від rp. politike – державна діяльність) – система заходів, пов'язаних із впливом суспільства на природу. Е. п. невіддільна від соц.-екон. політики держави. Завдання Е. п. – задоволення дедалі більших потреб населення в довкіллі, якість якого відповідала б цим потребам. Одна з важливих складових Е. п. – охорона природи (охорона окремих прир. об'єктів, експлуатація природних ресурсів раціональна, захист довкілля). Важливий елемент Е. п. – екологічне виховання.