Ємність середовища, жива природа, жива речовина, життєві форми рослин, життєвий цикл, життя

Є

ЄМНІСТЬ БІОЛОГІЧНОГО КРУГООБІГУ – макс. кількість хім. елементів, що водночас входять до складу живої речовини або залучені в кругообіг речовин біологічний у даній екосистемі.
ЄМНІСТЬ СЕРЕДОВИЩА – 1) кількість особин, потреби яких можуть бути задоволені ресурсами даного місцеперебування без істотної шкоди для його подальшого існування; 2) здатність середовища природного або середовища природно-антропогенного зазнавати соц.-екон. навантаження без істотного порушення виконуваних ним функцій життєзабезпечення.
ЄМНІСТЬ УГІДЬ – здатність угідь забезпечувати норм, існування певної кількості людей чи тварин (свійських або диких) протягом невизначено тривалого часу. Див. також Ємність середовища.

Ж

ЖИВА ПРИРОДА – те саме, що й Органічний світ.
ЖИВА РЕЧОВИНА – сукупність організмів нашої планети. Поняття «Ж. р.» ввів у науку В. І. Вернадський. Ж. р. виконує найважливіші функції: протидіє хаосу й ентропії, концентрує в земній корі, руйнує й агрегує неживу матерію, окиснює, відновлює й перерозподіляє хім. сполуки. Суха маса Ж. р. оцінюється в 2...3 трлн т – приблизно в 1 млрд разів менше за масу Землі. Проте Ж. р. відрізняється від неживої надзвичайно високою активністю, зокрема дуже швидким кругообігом речовин. Осн. властивості Ж. p.: високоорганізована внутр. структура; здатність уловлювати із зовн. середовища й трансформувати речовини та енергію, забезпечуючи ними процеси своєї життєдіяльності; здатність підтримувати сталість власного внутр. середовища попри коливання умов довкілля; здатність до самовідтворення шляхом розмноження. Ж. р. існує у формі організмів (індивідів), які, своєю чергою, групуються у види.
ЖИТТЄВА ФОРМА РОСЛИН – зовн. вигляд (габітус) організмів (як систематично близьких, так і далеких), що відображує їхню пристосованість до умов середовища проживання (Наприклад, дерево, чагарник, ліана, стелюх, трава). Один вид рослин у різних умовах може мати різні Ж. ф. (Наприклад, дуб, ялина та ін. у лісовій зоні – дерева, а на пн. межі ареалу – чагарники). Загальноприйнятою є класифікація Ж. ф. рослин, запропонована К. Раункієром (1905). У тварин Ж. ф. – група особин, що мають схожі морфоекол. пристосування для проживання в однаковому середовищі. До однієї Ж. ф. можуть належати різні види, іноді систематично далекі (Наприклад, «землериї» кріт і цокор). В основу класифікації Ж. ф. можуть бути покладені способи пересування, добування їжі і її характер (Наприклад, рослиноїдні, х.їжаки, трупоїди, детритоїдні), ступінь активності (Наприклад, повзаючі, плавні, сидячі) та ін.
ЖИТТЄВИЙ ПРОСТІР – середня площа, що припадає на організм даної популяції чи виду, як правило, в межах екологічної ніші або місцеперебування (зазвичай ідеться про мінімум простору, що забезпечує норм, існування організму).
ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ, цикл розвитку – сукупність фаз розвитку організму, пройшовши які, зазвичай від зиготи, він досягає статевої зрілості й стає здатним давати початок наступному поколінню. У тварин розрізняють простий Ж. ц. – за прямого розвитку особин: зигота – личинка (ембріон) – нова особина (Наприклад, у більшості хребетних, у павуків) – і складний – із метаморфозом або чергуванням поколінь: яйце – личинка – лялечка – комаха. Тривалість Ж. ц. визначається числом поколінь (генерацій), котрі розвиваються протягом року, або кількістю років, протягом яких здійснюється один Ж. ц. У рослин розрізняють одно-, дво- й багаторічний Ж. ц. У мікроорганізмів Ж. ц. завершується утворенням спор, цист або поділом клітин.
ЖИТТЄВІСТЬ – ступінь стійкості організмів до змін умов довкілля й хвороб.
ЖИТТЄЗДАТНІСТЬ – 1) здатність особин будь-якого виду, в т. ч. й людини, вижити до певного моменту життєвого циклу, Наприклад до початку періоду розмноження; 2) генотипно зумовлена здатність певної особини (популяції) будь-якого виду, в т. ч. й людини, жити й давати потомство.
ЖИТТЯ – найвища форма існування матерії, що закономірно виникає за певних умов у процесі її розвитку. Найхарактернішими рисами Ж. є обмін речовин, самооновлення, самовідтворення, еволюція, нагромадження й передавання інформації. Ж. існує у формі незліченної кількості різноманітних організмів, які відрізняються від неживих об'єктів здатністю до розвитку, росту, розмноження, обміну речовин, регулювання власного складу й функцій, різних форм руху, пристосування до середовища та ін. Ж. забезпечується тісним і пост, зв'язком із середовищем проживання завдяки єдності осн. протилежних процесів – асиміляції та дисиміляції. Досі Ж. відоме лише на Землі, де виникло близько 4,5 млрд років тому.