Заповідання, заповідна справа, заповідна територія, заповідний режим, заповідник, заповідно-мисливське господарство

З

ЗАПОВІДАННЯ – вилучення в установленому порядку певного простору в природі (чи будь-якого об'єкта) зі сфери звичайної госп. діяльності (аж до цілковитої заборони відвідування людьми) для досягнення особливих природоохоронних, екон., соц., наук., культурних та ін. цілей (Наприклад, для підтримання екологічної рівноваги в найуразливіших місцях, збереження еталонів незайманої природи, охорони й відтворення генофонду видів рідкісних і видів, що зникають, рослин і тварин). З. буває абсолютним і обмеженим. Див. також Заповідний режим.
ЗАПОВІДНА СПРАВА – теорія і практика організації й збереження заповідних територій різних рангів.
ЗАПОВІДНА СТАДІЯ (від лат. statio – місцеперебування) – ділянка різної протяжності, де природа зберігається в більш-менш незайманому стані. До З. с належать ліси, що не вирубуються, прир. високогірні луки, береги річок та морські узбережжя, лісосмуги та ін.
ЗАПОВІДНА ТЕРИТОРІЯ (від лат. territorium) – просторовий прир. об'єкт, що має свої статус, призначення та використання. На З. т. охороняються як окремі об'єкти природи (популяції, види, екосистеми), так і середовище проживання в цілому. З. т. є еталонами певних ландшафтів та їхніх екол. компонентів. Ранг З. т. визначається наук, значущістю охоронюваних об'єктів і площею. Серед З. т. найвищий ранг мають заповідники, заповідні стації та національні природні парки, потім – заказники, заповідно-мисливські господарства, заповідні урочища, а також пам'ятки природи. З. т. вилучаються з госп. користування й є центрами акліматизації рослин і тварин.
ЗАПОВІДНЕ УРОЧИЩЕ – охоронюваний об'єкт природи (гай, озеро, ділянка долини, узбережжя), що становить безперечну наук., пізнавальну й екол. цінність. З. у. посідають проміжне положення між заказниками та пам 'ятками природи.
ЗАПОВІДНИЙ ПАРК – територія з прир. або частково зміненою рослинністю, що перебуває під охороною держави, Наприклад, ботанічний сад, дендропарк, лісопарк та ін. Див. також Національний природний парк.
ЗАПОВІДНИЙ РЕЖИМ (фр. regime) – цілковите невтручання людей у прир. процеси (абсолютне заповідання) або часткове втручання (обмежене заповідання), за якого допускається здійснення певних біотехнол. заходів (Наприклад, вилов тварин, які надмірно розмножилися, протиерозійний захист тощо) для підтримання екологічної рівноваги й макс. збереження екосистем та їхніх компонентів.
ЗАПОВІДНИК – виділена державою територія або акваторія, в межах якої охороняються прир. об'єкти, що становлять особливу екол., генет., наук, чи культурну цінність (типові або рідкісні ландшафти, еталонні ділянки середовища природного, рідкісні геол. утворення, угруповання рослин і тварин із характерним генофондом та ін.). З. беруться під охорону закону. На території З. категорично забороняються всі види госп. діяльності (полювання, риболовля, вилов тварин, заготівля сіна, збирання трав, грибів, плодів), туризм, застосування будь-яких хім. засобів, шумові дії. В Україні налічується 24 З. Див. також Біосферні заповідники.
ЗАПОВІДНИК БІОСФЕРНИЙ – див. Біосферні заповідники.
ЗАПОВІДНИК ЕТАЛОННИЙ, резерват некерований – див. Біосферні заповідники.
ЗАПОВІДНО-МИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО – територія, створена для охорони й розмноження цінних видів диких тварин, де заборонено полювання на звірів і птахів, проте дозволено її госп. використання й регулювання (відстрілом) чисельності деяких видів.