Радіація, радіаційне забруднення, радіаційна безпека, радійаційний фон, радіоактивне випромінювання, радіоактивний розпад, радіоактивні речовини

Р

РАДІАЦІЙНА БЕЗПЕКА (від лат. radiatio – випромінювання) –- комплекс заходів, що гарантують безпечну роботу з радіоактивними речовинами та ін. джерелами випромінювань іонізуючих.
РАДІАЦІЙНЕ ЗАБРУДНЕННЯ – див. Забруднення радіаційне.
РАДІАЦІЙНЕ УРАЖЕННЯ – те саме, що й Променеве ураження.
РАДІАЦІЙНИЙ ФОН – див. Фон радіоактивний.
РАДІАЦІЙНІ ПОЯСИ ЗЕМЛІ – область магнітосфери, в яких магнітне поле Землі утримує заряджені частинки високих енергій. Походження Р. п. 3. пов'язане зі складними процесами взаємодії магнітосфери із «сонячним вітром» та космічними променями. Є й штучні Р. п. 3., утворені, наприклад, висотними термоядерними вибухами. Вивчення Р. п. 3. пов'язане з багатьма наук, та практичними проблемами (наддалекий радіозв'язок, вибір безпечних орбіт космічних польотів та ін.).
РАДІАЦІЯ – те саме, що й Випромінювання.
РАДІАЦІЯ ІОНІЗУЮЧА – те саме, що й Випромінювання іонізуюче.
РАДІАЦІЯ СОНЯЧНА – те саме, що й Випромінювання сонячне.
РАДІО... (від лат. radius – промінь, radio – випромінюю) – частина складних слів, що вказує на зв'язок із понятгям «радіоактивність».
РАДІОАКТИВНЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ – див. Випромінювання радіоактивне.
РАДІОАКТИВНЕ ЗАРАЖЕННЯ (від радіо... та activus – дійовий) – концентрування штучних радіоактивних речовин в організмах, продовольчих і фуражних продуктах та в грунті. Небезпека Р. з. полягає в тому, що радіоактивні речовини своїм випромінюванням зумовлюють складні зміни в організмах унаслідок іонізації та радіо-акт. перетворень. Воно руйнує хім. зв'язки (молекули) та спричиняє в клітинах організмів різноманітні біохім. реакції. За високих доз опромінення поглинутих загибель клітин настає в результаті руйнування клітинних мембран; втрачається контроль за ростом клітин, унаслідок чого можуть розвинутися ракові захворювання. Може змінитися навіть генет. код, тоді наслідки P. з. проявлятимуться й у наступних поколіннях.
РАДІОАКТИВНИЙ ЙОД – див. Йод радіоактивний.
РАДІОАКТИВНИЙ РОЗПАД – самочинне (спонтанне) перетворення нестійких атомних ядер радіоакт. елементів (радіонуклідів) або їхніх ізотопів в ядра ізотопів тих самих або ін. хім. елементів, що супроводжується різними випромінюваннями (іонізуючими – випромінюваннями а-, в-частинок, протонів, рентгенівських, у-променів та ін. Як фіз. процес Р. р. пост, відбувається в довкіллі й, подібно до ін. факторів, безперервно впливає не тільки на мертву, а й на живу природу планети. В разі значної кількості джерел Р. р. організми зазнають серйозних радіаційних уражень.
РАДІОАКТИВНІ ВІДХОДИ – див. Відходи радіоактивні.
РАДІОАКТИВНІ ОПАДИ – див. Опади радіоактивні.
РАДІОАКТИВНІ РЕЧОВИНИ – нестійкі ізотопи хім. елементів, які зазнають спонтанного радіоактивного розпаду з утворенням ін. радіонуклідів. Відомо близько 50 прир. та понад 1000 штучних P. p., які здобувають у результаті ядерних реакцій в атомних реакторах та під час атомних вибухів. Важливою властивістю, що характеризує їхній біол. та екол. ефекти, є період напіврозпаду, який залежно від виду Р. р. може бути коротким (частки секунди) та дуже тривалим (тисячоліття). Найнебезпечніші P. p., що мають період напіврозпаду від кількох діб (йод радіоактивний) до десятків років (радіоакт. ізотопи цезію). Розвиток атомної енергетики призводить до збільшення видобутку й переробки урану та торію, а отже, кількості відходів радіоактивних.