Природні ресурси, рекреаційні ресурси, рефугіум, ризобіонти, ризосфера, Римський клуб, рівні організації живого

Р

РЕСУРСИ НЕЗАМІННІ – ресурси природні, які не можна замінити ін. (вода, світло, грунт тощо).
РЕСУРСИ ПРИРОДНІ – природні багатства (об'єкти й сили природи), що використовуються (або потенційно придатні для використання) як засоби праці (земля, водні шляхи, вода для зрошення), джерела енергії (гідроенергія, атомне паливо, запаси горючих копалин), сировина й матеріали (мінерали, ліси, вода), безпосередньо для споживання (дикорослі ягоди, плоди, питна вода), рекреації (місця відпочинку й оздоровлення), як банк генофонду, джерела інформації про довколишній світ (керівні палеонтологічні форми, біоіндикатори та ін.). Р. п. поділяються на ресурси вичерпні та ресурси невичерпні, ресурси замінні та ресурси незамінні. Вичерпні Р. п. підрозділяються на ресурси відновлювані та ресурси невідновлювані, невичерпні – на ресурси водні, ресурси кліматичні та ресурси космічні.
РЕСУРСИ РЕКРЕАЦІЙНІ – об'єкти та явища прир. й антроп. походження, що використовуються для оздоровлення людей, відпочинку й туризму. Розрізняють Р. р. прир. (прир.-територіальні комплекси, їхні компоненти й окремі властивості) та культурно-істор. (різні пам’ятки природи, історії, архітектури, археології, мистецтва тощо).
РЕФУГІУМ (від лат. refugium – притулок) – ділянка земної поверхні, де вид або ціла група форм живого пережили несприятливий період геол. часу, впродовж якого на великих просторах ці форми життя зникли. Типові приклади льодовикового Р. – Кримські гори, Карпати, Закавказзя.
РИЗОБІОНТИ [від гр. rhiza – корінь та біонт(и)] – організми, що живуть у прикореневій зоні рослин і грибів.
РИЗОСФЕРА (від гр. rhiza – корінь та sphaira – куля) – сфера кореня, середовище, ґрунт, що безпосередньо оточує кореневу систему рослин і характеризується значною біол. активністю. В Р. містяться кореневі виділення, відмерлі кореневі волоски та ін. орган, речовини, що сприяють розвитку мікроорганізмів. Це область найактивнішого впливу рослин на грунт і процеси ґрунтоутворення.
РИМСЬКИЙ КЛУБ – міжнар. наук, неурядова організація, заснована в 1968 р. у Римі з ініціативи групи зх. учених на чолі з іт. економістом А. Печчеї для дослідження розвитку людства в епоху наук.-техн. прогресу. Об'єднує близько 100 чоловік, у т. ч. видатних учених із більш як 30 країн світу, політичних і громадських діячів, представників ділових кіл зх. та деяких країн, що розвиваються. Р. к. здійснює глобальні наук, дослідження, заохочує й фінансує дослідні проекти та публікує доповіді Р. к., що привертають увагу до планетарних проблем (виснаження природних ресурсів, забруднення довкілля, нестачі продовольства тощо).
РИТМИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗМІВ (rp. rhythmos – розмірність, узгодженість) – циклічні коливання життєдіяльності організмів, пов'язані з циклічними ритмами в зовн. середовищі. Розрізняють добову ритміку, зумовлену зміною дня й ночі, та річну, пов'язану з циклами сонячної активності.
РІВЕНЬ РАДІОАКТИВНОСТІ – сумарна інтенсивність спонтанного розпаду ядер радіоакт. елементів у довкіллі; залежить як від фону радіоактивного природного, так і від кількості антроп. радіоакт. забруднювачів середовища.
РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИВОГО – уявлення про ієрархічну структурність живої матерії: молекули – клітини – тканини – органи – організми – популяції – угруповання – біоценози – біогеоценози (екосистеми) – біоми – біосфера. Відповідно виокремлюють такі Р. о. біол. систем: молекулярний, клітинний, тканинний, органний, організмовий, популяційний, видовий, біоценотичний, екосистемний, біосферний.