Созологія, солевитривалість рослин, солоність води, солонці, солончаки, сорбенти, соціоекологія, спадковість, спалах чисельності, спелеофауна, сплячка, спосіб життя

С

СОЗОЛОГІЯ (від гр. sozo – зберігаю, захищаю та logos – учення) – галузь загальної екології, що розробляє наук, засади охорони та використання середовища природного, його екосистем, окремих популяцій рослин і тварин, включаючи всі форми взаємовідносин природи й суспільства.
СОЛЕВИТРИВАЛІ РОСЛИНИ – те саме, що й Галофіти.
СОЛЕВИТРИВАЛІСТЬ РОСЛИН – здатність рослин жити в умовах засоленості грунт, або водного середовища. Солевитривалими є морські водорості та вищі наземні рослини – галофіти.
СОЛЕЛЮБИ – те саме, що й Галофіли.
СОЛОНІСТЬ ВОДИ – вміст розчинних солей у прир. водах (виражається в проміле ‰), тобто десятих частках процента): прісна вода – 0,5...2‰, солонувата – 1...3, слабкосолона – 3...10, солона – 10...50, ропа – понад 50‰.
СОЛОНЦІ – 1) засолені (насичені мінер, солями) ґрунти, що утворились із солончаків. Поширені в лісостепових, степових зонах і напівпустелях; 2) місця споживання солі дикими тваринами в прир. умовах.
СОЛОНЧАКИ – засолені ґрунти, у верхньому шарі яких міститься більш як 1% легкорозчинних солей. Поширені в степовій, напівпустельній та пустельній зонах.
СОРБЕНТИ [від лат. sorbens (sorbentis) – той, що поглинає] – тверді тіла або рідини, здатні поглинати гази, пару та розчинені речовини. До С. належать силікагель, активоване вугілля та ін.
СОЦІОЕКОЛОГІЯ – те саме, що й Екологія соціальна.
СПАДКОВІСТЬ – здатність організмів передавати через генет. матеріал особинам наступного покоління морфо-анатомічні, фізіол., біохім. особливості своєї організації, а також характерні риси становлення цих особливостей у процесі онтогенезу. С. – одна з головних характеристик живої речовини. С. тісно пов'язана з мінливістю, й вони разом забезпечують збереження різноманітності органічного світу на Землі та його еволюцію.
СПАЛАХ ЧИСЕЛЬНОСТІ – те саме, що й Екологічний спалах.
СПЕЛЕОФАУНА (від гр. spelaion – печера та фауна) – сукупність тварин, які мешкають у печерах, тріщинах гірських порід і т. д. (безхребетні – ракоподібні, комахи, молюски, черви та хребетні – земноводні, кажани, риби).
СПЛЯЧКА – фізіол. стан деяких тварин, переважно дрібних, ссавців, у якому вони переживають несприятливі сезони року. Під час С. різко знижуються життєдіяльність організму, обмін речовин, температура тіла, сповільнюється дихання, серцебиття, гальмуються нервові процеси.
СПОКІЙ У РОСЛИН – стан майже цілковитого припинення життєдіяльності; пристосування рослин до несприятливих умов довкілля (зимових холодів, літніх посух та ін.), що виникло в ході еволюції.
СПОСІБ ЖИТТЯ – вся різноманітність взаємозв'язків особин якогось виду з абіотичними умовами існування, особинами свого та ін. видів, що визначається наявністю специф. для виду пристосувань, котрі виникли в ході його еволюції.