Основи синекології. Взаємодія особин одного й того самого виду

4.3. Основи синекології
4.3.1. Взаємодія особин одного й того самого виду

Живі істоти на поверхні Землі й у грунті розміщуються надзвичайно нерівномірно. Для більшості видів властиві скупчення чи спілки особин, та зустрічаються випадки одинокого існування з тимчасовими контактами під час відтворення (наприклад, ведмеді). Спілки і скупчення бувають різні за кількістю членів (осіб): сім'я, зграя, стадо, рій, колоніальне поселення тощо. Інколи вони існують постійно, інколи утворюються тимчасово, але завжди це сприяє виживанню виду, переборенню негативного впливу зовнішнього середовища, захисту від ворогів, результативному полюванню тощо.
Здебільшого взаємодія особин одного й того самого виду є позитивною і сприяє виживанню всієї популяції. Навіть конкуренція (змагання, сутички чи бійки) забезпечує виникнення і стійкість суспільної ієрархії, нормальну діяльність усього об'єднання, продовження еволюції через відбір під час сутичок найефективніших особин для відтворення життєздатного потомства.
Проте позитивний взаємовплив особин може перетворюватися на негативний, коли густота популяції стає надто високою і виникає небезпека її загибелі внаслідок вичерпання природних ресурсів. Зміна знака взаємодії дає змогу більшості видів врятуватися завдяки своєчасному зменшенню темпів відтворення або в якийсь інший спосіб.
Найчастіше підвищення кількості й частоти контактів особин після перевищення популяцією доцільної межі її густоти призводить до стресових реакцій у поведінці, зниження потягу до відтворення, зменшення чисельності потомства та підвищення його смертності. Цього у звичайних умовах цілком достатньо для повного відвернення загрози колапсу (загибелі виду) чи зменшення його глибини.