Чому сучасний варіант атмосфери Землі є ідеальним? (частина 2)

Наголосимо, що термін "стала складова" стосується однорідності складу повітря у межах нижніх 94 км атмосфери (зона інтенсивного конвективного перемішування), а не його незмінності впродовж тривалого часу.
Дуже точні виміри на океанічних островах показують, що вміст вуглекислого газу невпинно підвищується, коливаючись упродовж року. Щовесни він трохи більший, аніж восени, коли частину С02 поглинають під час літньої вегетації рослини суходолу Північної півкулі (рис. 25). А ось плавне підвищення пояснюють найчастіше nим, що людство весело і радісно спалює практично все, що може горіти, добуваючи теплову енергію і виділяючи у повітря щороку майже 10 або вже й 20 млрд т СO2.

Рис. 25. Зміни вмісту вуглекислого газу в повітрі.

Якщо пригадати, що спалювання супроводжується вилученням з повітря кисню й приєднанням його до атомів вуглецю чи водню з палива, то можуть виникнути побоювання типу: "А чи вистачить на наш вік кисню?"
Виявляється, вони абсолютно безпідставні, бо кількість кисню надто велика порівняно з масою вуглецю у паливі. Навіть якщо одномоментно спалити все, що міститься у відомих родовищах вугілля, нафти і газу, то вміст кисню знизиться з 21% до приблизно 12%, а ось кількість вуглекислого газу у повітрі збільшиться у багато разів і наслідки цього будуть надто відчутні.
Вивчення впливу вуглекислого газу на температуру приземного шару повітря є одним з досягнень сучасної науки. Якщо раніше про нього тільки здогадувалися, то дослідження повітря у зразках льоду з нижніх шарів льодовиків Гренландії та Антарктиди дали незаперечні докази зв'язку між вмістом СО2 і температурою "на Землі".
Виявилося, що максимальні концентрації вуглекислого газу у певні моменти впродовж останніх 150 тис. років щоразу відповідали потеплінням. Зниження вмісту СО2 і схожого до нього за впливом на температуру повітря метану супроводжувалося розвитком льодовиків (льодовикові періоди). Погодьтеся, що це серйозний здобуток сучасної науки. Лишається лише зачекати, коли вона зможе встановити, що з цих двох чинників є причиною, а що – наслідком.
Пошуки відповіді на останнє запитання актуальні ще й тому, щ0 останнім часом господарська активність людства теж позначається на сталій складовій атмосфери, бо інтенсифікація рільництва і тваринництва за 300 років подвоїла кількість метану в атмосфері, а спалювання органічного палива щонайменше на чверть збільшило концентрацію вуглекислого газу в ній. Про можливі наслідки цього явища йтиметься в п. 6.4.4.
Серед згаданих сталих складових атмосфери немає явно отруйних. Цікаво, що істотні зміни концентрації кожного з газів шкідливі чи небажані, адже переважна більшість з них не підтримує дихання. Це стосується навіть потрібного нам кисню. Доведено, що внаслідок підвищення його вмісту понад межу 27% стане практично неможливим самозгасання пожеж у лісах, які спричинюються блискавками (дощ не зможе зробити листя чи гілки досить "мокрими"). Ще гірше, що посилення окислення призведе до розігрівання і самозаймання куп листя чи вугілля, елеваторів і сховищ зерна, торфовищ тощо.
Стала складова повітря – екологічно безпечна на всій поверхні Землі.