Чому грунти мають різну родючість? (частина 1)

Розділ 8. Грунти: деградація, забруднення, сміття
8.1. Чому грунти мають різну родючість?

Серед усіх близьких до себе за розмірами живих істот людина відзначається рекордно різноманітним апетитом. Якщо панда може їсти лише листя і пагони бамбука, то люди з прадавніх часів споживали все – від водоростей і комах до горіхів і мамонтів.
Цього вистачало в умовах малої кількості людей, але коли їх стало більше, то довелося засвоїти кероване вирощування і тварин, і збіжжя. Відтоді найбільшим багатством почали вважатися грунти суходолу, які у нашій мові не випадково називаються іменем усієї планети (земля - Земля). Ось уже приблизно півтисячі поколінь людей загортають у землю насіння чи висаджують у неї паростки тих рослин, які становлять основу їх щоденного харчування. Потім минають тижні чи місяці чекання, звертання до неба про ласку, намагання допомогти рослинам і мати вищий врожай.
Методом спроб і помилок вже в сиву давнину було нагромаджено необхідну суму знань для досягнення бажаного. Мабуть, більшість землеробів були дослідниками, адже кожен прагнув отримати вищий врожай, розширити своє поле, змусити корисні рослини рости там, де їх раніше не було.

Тому різноманітність "земель", придатність одних для висіяних культур і "неврожайність" інших відомі здавна. Ми надалі вживатимемо слово "грунт" для позначення того родючого шару поверхні Землі, який є надзвичайно складним комплексом, що складається:
• з мінерального (неживого) "скелету";
• "тіла" з відмерлих і перероблених до повної невпізнанності решток найрізноманітніших рослин, тварин і найпростіших;
• активного "населення" (від вірусів і бактерій до ссавців).

Грунти надзвичайно різноманітні, а їх класифікація вже сама по собі становить окрему науку. Наприклад, в Україні налічується понад 600 (шістсот!) видів грунтів. Одні мають великі площі, інші зустрічаються рідко, наче представники видів тварин чи рослин, що зникають.
Сучасні вчені і землероби знають чимало про грунти (наука про них, як відомо, має назву "педологія", а грунтову оболонку материків називають педосферою), але далеко не все.
А первинну інформацію здавна накопичували хлібороби. Серед характеристик грунту вже тоді домінувало таке розпливчасте поняття, як його "якість", еквівалент сучасної "потенційної родючості". Минали тисячі років, на основі землеробського досвіду всі основні грунти були розставлені за шкалою їх цінності і привабливості для хлібороба, а відповіді на питання про причину родючості земельки все ще не було.
Наші предки знали, що чорніший грунт родючіший від сірого чи зовсім світлого. Вже давно вони завважили, що для збереження (і навіть підвищення) родючості грунту необхідно вносити в нього рослинні чи тваринні рештки. Сам грунт якимось чином перетворює їх у чорний і масний субстрат, названий, як відомо, перегноєм. Збільшення його кількості у грунті й сприяло відповідному збільшенню родючості.