Проблеми землі і води в Україні

І. Для самостійного ознайомлення. Проблеми землі і води в Україні

Як відомо, площа України становить 603,7 тис. км кв, або 60370000 га за приблизного населення 48 млн осіб (2000 р.). Доля подарувала нам не гори і пустелі, а надзвичайно сприятливий для ведення сільського господарства рельєф і дуже родючі від природи землі. Про це переконливо свідчать дані табл. 28.
За рівнем розораності (понад 55% території) і якістю земель ми входимо у світову чолівку.
А лише тридцять років тому для трохи меншого населення Україна мала 0,8 га ріллі на кожного жителя з середнім вмістом гумусу 3,5%. За ці роки злочинне і масове відведення кращих земель на несільськогосподарські потреби, застосування на полях виключно важкої техніки низької продуктивності, невміле і незбалансоване внесення добрив, розміщення просапних культур на схилах та інші свідомі чи несвідомі помилки призвели до посилення ерозії, втрат орної землі і зниження середнього вмісту гумусу до 3,1%.

Таблиця 28. Розподіл земельного фонду України (1993 і 2000 р.)

Величезного удару по родючих землях України завдав "мирний атом" (тільки "дирекції зони ЧАЕС" відведено 184 000 га).
Позитивним моментом останніх років можна вважати велике зменшення відведення орних земель на несільськогосподарські потреби. Якщо за кожні 5 років на початку 60-х років XX ст. воно перевищувало 120 000 га, то в останню п'ятирічку існування СРСР – майже утричі менше.

Чи варто радіти з того, що розораність нашої землі така висока, майже втричі перевищуючи рівень США і вдвічі – Англії? Фахівці вважають, що на значній частині території вона надмірна. Там не лишилося місця для лісів, сіножатей, багаторічних насаджень, не кажучи вже про заповідні й захисні території для збереження дикої природи. Все це не "дрібнички", а необхідна умова стабільності й ефективності всього окультуреного ландшафту, збалансованості потоків речовин і енергії.
Підрахунки та експерименти свідчать, що збільшення лісистості нашого степу з 2% до 15% за рахунок вилучення частини ріллі збільшить продуктивність всієї території навіть для зернових, не кажучи вже про отримання деревини та інших ресурсів широколистих лісів.
За високої загальної кількості наших сільськогосподарських угідь в розрахунку на одну особу (закордонні експерти вважають, що вона вдвічі перевищує сучасний норматив для забезпечення потреб населення) використання землі, як відомо, не можна визнати навіть задовільним.
Знищення найкваліфікованішої частини селянства на початку соціалістичного періоду, розрив споконвічного ланцюжка передачі знань і вміння обробітку землі від дідів-прадідів до синів та онуків, перетворення живої землі на "сировину для обробітку" стали головною причиною того, що українець на рекордній за потенціалом ріллі збирає посередні врожаї.
Ситуацію можна поліпшити, але зробити це буде не просто. Людей треба навчити кращих світових технологій, а хвору на ерозію (приблизно 33% всіх площ) і хімічне забруднення землю - вилікувати і повернути їй нормальну родючість. Хоч подекуди такі роботи розпочалися, та поки що, образно кажучи, "з ладу" виходять більше гектарів, ніж "ремонтується".

Та найгострішою проблемою нашого сільського господарства є вода. Лише 7% ріллі отримує її з неба в достатній кількості і в потрібний час, 17% – трохи більше половини потрібного, а решта щороку віддається на ласку божу. Пощастить і випаде дощ – будуть умови для нормального врожаю. Посуха ж переполовинить врожай і знизить його якість, а град може місцями знищити його цілком.
Водні ресурси України, на жаль, становлять заледве половину її оптимальних потреб. Власний стік у середній за водністю рік – 52,3 км куб. З Росії і Білорусії ріки приносять ще 35 км куб (разом – 87,3 км куб).
Інколи для збільшення суми називають і 123 км куб вкрай забрудненої десятком країн Європи дунайської води, що проходить щороку крізь українську частину дельти. Перша спроба використати її у радянські часи закінчилася гучним фіаско. На думку екологів, без грунтовного (отже, дуже дорогого) очищення цю воду не можна подавати навіть на поля технічних культур. Мабуть, залучення цього водного резерву до господарського використання є справою віддаленого майбутнього.
Недостатньою мірою вивчено також ресурси підземних вод. За приблизними оцінками, верхня межа їх щорічного використання може досягти аж 20 км куб. Проте для її досягнення потрібно ще дуже багато чого зробити. Лише в окремих областях (Кримська, Донецька, Луганська, Миколаївська і Львівська) використовується 45-60% прогнозних ресурсів підземних вод. Рекордсменом є Кіровоградщина, де резерви використано повністю.
Обсяг і статті використання води наших відносно невеликих водних ресурсів в узагальненому вигляді наведено у табл. 29. Значне зменшення показників за роки незалежності спричинено занепадом багатьох виробництв, які потребували витрат великої кількості води.

Таблиця 29. Показники використання води в Україні, км куб

Якщо порівняти рівень використання Україною легкодоступної ч тини своїх водних ресурсів, то він близький до відповідного показник арабських країн, які майже всі розташовані в зоні пустель і напівпустель А коли додати прогресуюче погіршення якості як поверхневих, так і підземних вод, то дійдемо сумного висновку: забезпеченість України водою гірша, аніж землею. Приступаючи до якихось проектів, насамперед треба зважати на "водні рамки". Це стосується не лише спорудження якогось грандіозного готелю на кримських берегах, а й розширення площ тих рослин, які споживають підвищену кількість води. Велику справу зроблять ті люди, які знайдуть способи економнішого застосування води у містах і селах, на заводах і полях.
Воду повинен економити кожен.
А у вас не тече якийсь з кранів водоводу? Відремонтуйте його негайно.