Аварія на ЧАЕС. Радіонукліди і політики (частина 1)

10.4. Радіонукліди і політики

Якщо фізики досить повно оприлюднили дані про перебіг процесів в активній зоні реактора, то інформація про масштаби вибуху і характер забруднення довкілля була (почасти й залишається) дуже далекою від точної. Це пов'язано з бажанням всіх рівнів влади в СРСР будь-що приховати вже попередні дані про можливі наслідки радіонуклідного забруднення. Не треба також забувати, що в багатьох аспектах унікальність катастрофи, відсутність точних вимірювань стану залишків реактора і розподілу радіонуклідів призводили до грубих помилок у діях людей, яких важко запідозрити у зловмисних намірах.
Погляньмо на карту щільності забруднення цезієм-137 (див. рис. 34). Тепер очевидно, що у визначенні зони відселення застосування циркуля замість здійснення вимірювань на чималій території було помилкою. Наслідком стала непотрібна витрата коштів на відселення людей з порівняно чистих місць, тоді як інші втрачали здоров'я. Минули роки, доки життя примусило повторити відселення не за "циркульними даними", а на основі точних вимірювань рівня забруднення і складу радіонуклідів.
Тепер ясно, що і "бомбардування" залишків реактора було непотрібним і навіть шкідливим. Ті, хто віддавав наказ про такі дії, боялися, що в розплаві матеріалів активної зони метали розділяться за густиною. Тоді плутоній міг би утворити так звану критичну масу. Новий вибух передбачався такої сили, що розкришив би три вцілілі реактори, перетворивши в непридатну для життя зону половину території Східної Європи.
Для запобігання початку ланцюгової реакції скинули 40 т карбіду бору, для припинення горіння графіту – 800 т доломіту. Одночасно насипали 1800 т піску і глини, сподіваючись запломбувати жерло реактора. Нарешті додали ще "на всяк випадок" 2400 т свинцю. Зависаючи над реактором у густому стовпі радіонуклідної пари і газів, пілоти дуже опромінювалися. Як відомо, дехто з них помер від променевої хвороби.
А тепер погляньмо на графік (рис. 40) обсягу викиду радіонуклідів із залишків реактора (дані зі звіту СРСР для МАГАТЕ). Хоч вони й неточні (в бік зменшення), та збільшення викидів у кілька разів після початку роботи вертольотів – незаперечний факт. Причин кілька: падіння мішків піднімало хмари радіоактивного пилу з відкритої підлоги реакторного залу; часткове звуження шляху виходу газів з реактора так сильно підвищило в ньому температуру, що почали випаровуватися навіть радіонукліди металів з дуже високою точкою плавлення; горіння графіту припинилося лише тоді, коли не стало чому горіти. Бомбардування інертними матеріалами й не могло його припинити. Жодних позитивних наслідків воно не дало.
Найбільшої шкоди здоров'ю людей завдала майже цілковита бездіяльність керівників, службові обов'язки яких полягали в захисті населення в екстремальних умовах. Без дозволу Москви, на зв'язок з якою було витрачено багато годин, "батьки" ЧАЕС і ядерного міста Прип'ять побоялися і попередити людей про небезпеку, і розпочати евакуацію негайно.
Як перший викид, так і наступні йшли в західному напрямку, частково посипаючи Прип'ять і околиці. Як свідчать дані табл. 35, найсильніше опромінення спричинюють радіонукліди з малим періодом піврозпаду, леткі, що легко проникають у легені чи крізь шкіру. Відомо, що вберегти населення від впливу радіойоду можна було швидко й ефективно, використавши таблетки з препаратом нерадіоактивного ізотопу. Заповнивши щитовидну залозу, нешкідливий йод блокував би накопичення радіонуклідів у цій чутливій і важливій залозі. Керівники міста Прип'яті, як і Києва, нічого не зробили, пізніше виправдовуючись небажанням "поширювати паніку". "Йодний захист" був застосований лише за межами України та СРСР: у Польщі, Швеції, Німеччині та в інших країнах.

Рис. 40. Офіційні (занижені) дані про еволюцію та обсяг викидів радіонуклідів з пошкодженого реактора ЧАЕС