Особливості радіоактивного забруднення урбоекосистем. Радіоактивне забруднення Львова
4.3. Радіоактивне забруднення урбоекосистем
У містах умови опромінення людей відмінні від сільської місцевості. Розглянемо головні особливості формування радіаційної ситуації великих міст, таких як Київ і Львів.
Особливості радіоактивного забруднення. Радіаційна небезпека у великих урбоекосистемах значною мірою спричинена радіоактивністю, яка потрапляє у водні джерела. Передусім це зумовлено тим, що людина використовує значну кількість води. Тому, коли відбувається сильне забруднення питної води радіоактивними речовинами, слід змінити джерела водопостачання.
Крім загальнопоширеного надходження радіоактивності в організм людини шляхом випадання радіонуклідів з хмар на земну поверхню та разом із забрудненими продуктами, радіоактивні матеріали потрапляють в урбоекосистеми з транспортом. Це потребує встановлення постів радіоекологічного контролю залізничного і автомобільного транспорту.
Самоочевидно, що опромінення людини у сільській місцевості важче обмежувати, ніж у великому місті. В урбоекосистемах жителі вживають продукти, завезені з місць, де немає або низький рівень радіаційного забруднення. Питну воду споживають чисту артезіанську, а не з неглибоких колодязів, в атмосферному повітрі при належному зволожуванні вулиць і відповідному режимі провітрювання приміщень міститься мінімальна кількість радіонуклідів. Відтак радіаційна небезпека в урбоекосистемах значно послаблена за умов своєчасного і кваліфікованого здійснення комплексу протирадіаційних заходів.
Наприклад, після Чорнобильської катастрофи у Києві щоденно старанно поливали дороги, тротуари і внутрішні подвір'я. Іншим заходом, який застосовувався з метою зменшення радіоактивності, було збирання і вивезення за межі Києва опалого радіоактивно забрудненого листя. Але зменшенню радіаційної небезпеки найбільш сприяли такі заходи, як заміна джерел водопостачання шляхом введення нових артезіанських свердловин та дезактивація окремих плям з високим рівнем радіоактивного забруднення.
Вивчення складної радіаційної обстановки в межах урбоекосистем потребує проведення спеціальних досліджень з метою організації дієвої системи радіоекологічного контролю. Завдання такого радіоекологічного контролю урбоекосистем полягає у кількісній та якісній оцінці параметрів радіаційної ситуації, зумовленої наявністю природних і техногенних джерел радіації з метою оптимізації режиму проживання і господарювання в міському середовищі.
Радіоактивне забруднення Львова. Система радіоекологічного контролю великого міста передбачає вимірювання гамма-фону, ступеня радіаційної чистоти та рівня індивідуальної дози іонізуючого випромінювання за допомогою дозиметра-радіометра. Контроль радіаційної обстановки в межах урбоекосистем Львова проведений за допомогою попередньо звіреного радіометра «Прип'ять» (Радиометр…, 1992). Радіоекологічні дослідження проведені з використанням методичних рекомендацій, розроблених колективом авторів Національної академії наук і Міністерства охорони здоров'я України та інших науково-дослідних установ (Константинов, Журбенко, 1999; Методичні…, 1990; Основные…, 1988).
Упродовж двох періодів – березень-травень 2000 р. та березень-квітень 2003 р. проведений радіоекологічний контроль у межах центральної і східної (у Личаківському районі) частини м. Львова. Всього за відповідні часові проміжки було знято 71 контрольний промір: у 2000 р. – 47 вимірів, а в 2003 р. – 24 виміри.
У кожній досліджуваній точці вимірювали середню і максимальну потужність гамма-випромінювання, густину потоку бета-випромінювання та показник радіаційної чистоти довкілля. Проміри проводили упродовж 15-20 хв. із описуючи у польовому щоденнику геоекологічну ситуацію навколо точки контролю (географічна прив'язка, ґрунт або покриття, відстань від джерел радіоактивного забруднення) і погодні умови (температура повітря, атмосферний тиск, опади). Радіометричні вимірювання проводили на двох висотах: на рівні ґрунтового або техногенного покриву та на висоті 1,2-1,5 м від площадки з метою вивчення впливу відстані від земної поверхні, як головного джерела техногенної радіації в урбоекосистемах, на рівень забруднення радіонуклідами.
Проведені радіоекологічні дослідження не мали на меті проаналізувати просторово-територіальне поширення радіо активного забруднення по всій території Львова, оскільки часовий проміжок для цього та кількість досліджуваних промірів є недостатніми. Головним завданням було виявлення закономірностей зміни рівнів забруднення радіонуклідами в межах основних типів урбоекосистем Львова.
Однак загальні риси поширення ареалів радіоактивного забруднення все ж вдалося відстежити. Так у центральній, старовинній частині міста, яка внесена до списку архітектурної спадщини ЮНЕСКО і є пішохідною, середній рівень гамма-випромінювання коливається від 5 до 7 мкР/год, а максимальний гамма-фон не перевищує 14 мкР/год (див. рис. 13). Густина потоку бета-випромінювання міститься у проміжку 1,5-2,0 см-2×хв-1.
Рис. 13. Загальні риси радіоактивного забруднення Львова
Пунсонами позначені пункти радіоекологічного контролю: перша цифра – середній рівень гамма-випромінювання (мкР/год), друга цифра – рівень бета-потоку (см-2×хв-1)
Значно вищий рівень забруднення радіонуклідами урбоекосистем спостерігається в центральній частині міста, що прилягає до головного корпусу Львівського національного університету та парку імені Івана Франка. Гамма-фон у багатьох місцях тут перевищує 15-25 мкР/год, а значення густини бета-потоку – 3,0-7,5 см-2×хв-1. Підвищення показників радіоактивного забруднення зумовлене поверхневим зносом та накопиченням у понижених ділянках урбоекосистем радіонуклідів автотранспортом.
У східній, віддаленій від центру, частині Львова спостерігають-ся нижчі показники радіоактивного забруднення: гамма-випромінювання – 4-7 мкР/год, максимальне до 12 мкР/год, а бета-потоку – 0,5-1,5 см-2×хв-1. Подібна радіаційна ситуація властива для урбоекосистем в околицях Високого замку.
Зрозуміло, зібрані дані, зважаючи на плямистий характер поширення забруднення радіонуклідами, лише в загальному відображають радіаційну ситуацію у місті. Однак такої кількості достатньо для визначення типів урбоекосистем за інтенсивністю накопичення радіоактивного забруднення.
За результатами радіоекологічних досліджень урбоекосистеми Львова розділено на житлові, промислові, транспортні і паркові. Ці типи урбоекосистем мають властивий їм узагальнений рівень радіоактивного забруднення (табл. 1).
Таблиця 1. Радіоактивне забруднення Львова за типами урбоекосистем
Тип урбоекосистеми | Кількість промірів | Експозиційна доза, мкР/год | Дозове навантаження мЗв/рік | Радіоактивне забруднення, мКі/км2 | |
середня | максимальна | ||||
житловий | 26 | 7,08 | 11,74 | 0,62 | 8,2 |
промисловий | 7 | 6,5 | 11,75 | 0,57 | 5,63 |
транспортний | 24 | 12,5 | 20 | 1,1 | 9,77 |
парковий | 14 | 5,67 | 10,55 | 0,5 | 1,76 |
Аналіз усереднених радіоекологічних показників за типами урбоекосистем Львова показав, що транспортні магістралі мають найвищий ступінь радіоактивного забруднення (9,77 мКі/км2). Зумовлено це тим, що автотранспорт є найбільшим джерелом надходження іонізуючого випромінювання у довкілля Львова. Дещо менший рівень концентрації радіонуклідів властивий для густозаселених житлових урбоекосистем (8,20 мКі/км2).
Ще нижчі показники радіоактивного забруднення характерні для промислових урбоекосистем (5,63 мКі/км2). Такі невеликі значення іонізуючого випромінювання протягом останніх десяти років зумовлені зменшенням обсягів виробництва на підприємствах або їх повним закриттям. Однак найкраща радіоекологічна ситуація спостерігається у паркових частинах міста, де середня концентрація радіонуклідів становить лише 1,76 мКі/км2.
Рівень радіоактивного забруднення Львова коливається від 1,76 мКі/км2 у паркових урбоекосистемах до 9,77 мКі/км2 у межах транспортних урбоекосистем. Це фактично відповідає сучасним Нормам радіаційної безпеки України, згідно яких дозове навантаження не повинно перевищувати 1 мЗв/рік (9,5 мКі/км2) (Норми…, 1997). Однак в окремих частинах міста, пов'язаних з основними транспортними магістралями, може значно погіршуватися радіаційна ситуація і спостерігатися підвищена, небезпечна для довкілля і людини концентрація радіонуклідів (до 20-25 мКі/км2).