Основні терміни в радіоекології. Радіоекологічний контроль - Ядерний паливний цикл

Радіоекологія – науковий напрям в екології, що досліджує різноманітні аспекти дії іонізуючого випромінювання на екосистеми.

Радіоекологічний контроль – контроль за дотриманням норм радіаційної безпеки та іншими джерелами іонізуючого випромінювання, а також здобуття інформації про рівні опромінення людей і про радіаційну обстановку в установах та природному середовищі.

Радіонуклід – радіоактивний атом з певним масовим числом і атомним номером (⁹⁰Sr, ¹³¹J, ¹³⁷Cs та ін.). Радіонукліди одного й того ж хімічного елемента вважаються його радіоактивними ізотопами.

Рентгенівське проміння – електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі 0,01-50 нм. Виникає під час гальмування швидких електронів у речовині (безперервний спектр) або в процесі переходу електронів із зовнішніх електронних оболонок атому на внутрішні (лінійчастий спектр). Рентгенівське проміння включає також ділянку енергії гамма-випромінювання. Якщо атомне ядро уловлює власні (здебільшого внутрішні) електрони, тоді надлишкова енергія випускається як рентгенівське проміння, причому одночасно вивільняється один протон (р), наприклад:

Джерелами проміння є рентгенівська трубка, деякі радіоактивні ізотопи, прискорювачі та накопичувачі електронів.

Синергізм дії радіації – явище, яке полягає в екологічному ефекті багаторазового підсилення радіоактивного забруднення під час його дії одночасно з хімічним і фізичним забрудненнями.

Техногенно-підсилені джерела природного походження – джерела іонізуючого випромінювання природного походження, які в результаті промислової діяльності людини накопичувались у сховищах або збільшувалась їхня доступність у кар'єрах, унаслідок чого утворилося додаткове до природного радіаційного фону опромінення.

Тканинний зважувальний чинник (W_Т) – коефіцієнт, який відбиває відносний стохастичний ризик опромінення окремої тканини чи органу людини. Використовується винятково для розрахунку ефективної дози. Значення тканинного зважувального чинника для шкіри і кісток дорівнює 0,01; стравоходу, печінки, молочної і щитовидної залоз, сечового міхура – 0,05; шлунку, легенів, товстої кишки і кісткового мозку – 0,12.

Ультрафіолетове проміння – електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі 50-400 нм. Має природне походження і надходить на земну поверхню від Сонця й космічного простору. Потужність ультрафіолетового проміння збільшується разом зі зменшенням потужності захисного озонового шару і появою озонових «дір».

Фонове опромінення – опромінювання від джерел іонізуючого випромінювання, що створюють природний радіаційний фон.

Хронічне опромінення – радіоактивне опромінювання упродовж усього часу існування певної екосистеми.

Ядерні установки – об'єкти з виробництва ядерного палива, ядерні реактори, які містять критичні та підкритичні збірки; дослідницькі реактори; атомні електростанції; підприємства і установки, які збагачують та переробляють паливо, а також сховища відпрацьованого палива.

Ядерний матеріал – будь-який спеціально збагачений радіоактивний матеріал, якій піддається розщепленню з виділенням енергії. Переважно це ядерне паливо, за винятком природного урану і збідненого урану, яке може виділяти енергію шляхом ланцюгового процесу ядерного поділу, та радіоактивні продукти і відходи, за винятком невеликої кількості радіоактивних продуктів, радіоактивних відходів та ядерного палива, що встановлюються нормами, правилами і стандартами з ядерної та радіаційної безпеки.

Ядерний паливний цикл – послідовність виробничих процесів, які повторюються, починаючи від видобування переробки та збагачення палива до видалення й зберігання радіоактивних відходів.