Височини України

Рельєф

Височини

Значними височинами на території України є Волинська, Подільська, Хотинська, Придніпровська, Донецька і Приазовська.

Волинська височина являє собою хвилясто-горбкувате плато, поверхня якого розчленована звивистими річковими долинами, балками і ярами. Річкові долини врізані на глибину 30-50 м. До Поліської низовини височина знижується крутими уступами. Середня висота місцевості на ній становить 200-300 м (найвище місце – Мізоцький кряж – 342 м). Волинська височина складається з вапняків і мергелів, перекритих лесами. Гірські породи легко розчиняються і розмиваються водою, що сприяє поширенню карстових форм рельєфу.

Волинська височина на південний схід поступово переходить у Подільську височину. Рельєф Подільської височини урізноманітнюють горбогірські пасма: Гологори з найвищою точкою Поділля горою Камулою (471 м) та Подільські Товтри, або Медобори (Мал. 11). Товтри – скелясті вапнякові пасма, Що є залишками рифів та атолів давнього моря, яке було на Поділлі близько 20 млн. років тому. Річки тут мають глибокі (від 80 до 150-200 м) скелясті долини. Серед дністровських відрогів височини розвинутий карст. Тут знаходяться найдовші ї світі гіпсові печери, з-поміж яких найбільш відома Кристальна (Мал. 12).

Мал. 11. Подільські Товтри

Мал. 12. У Кристальній печері

У межиріччі Пруту і середньої течії Дністра, на північ від Чернівців, розташована невелика за площею, але висока Хотинська височина з горою Бердою (515 м) – найвищою точкою рівнинної частини України.

Найбільша в Україні за площею – Придніпровська височина. Вона розташована між річками Дніпро і Південний Буг. Височина являє собою слабохвилясту поверхню з майже вирівняними межиріччями. Середня висота поверхні височини становить на північному заході 220-240 м, а на південному – 180-170 м. Висота окремих ділянок поверхні Придніпровської височини залежить від нерівностей кристалічних порід фундаменту: з підняттями його збігаються межиріччя, із западинами – зниження поверхні. По зниженнях прокладають шлях річки.
Придніпровська височина є вододілом басейнів Прип'яті, середнього Дніпра і Південного Бугу. Оскільки кристалічний фундамент височини вкритий незначним шаром глинисто-піщаних порід, то граніти, гнейси, кварцити та магматити виходять на денну поверхню по річкових долинах, ярах і балках. Річки порожисті, з бистринами і перекатами. У південно-східній частині Придніпровська височина, що прилягає до Дніпра, поділяється на окремі пасма, які називають горами. Це тут знаходяться всесвітньо відомі мальовничі Канівські, Трахтемирівські і Бучацькі гори. Це про Трахтемирівські гори великий Кобзар писав:

Гори мої високії!
Не так і високі,
Як хороші, хорошії,
Блакитні здалека.

На південному сході України лежить Приазовська височина. На півночі вона межує з Придніпровською низовиною, на північному сході – з Донецьким кряжем, з півдня і заходу обмежена Причорноморською низовиною. Порізаний річковими балками і долинами рельєф Приазовської височини урізноманітнюють природні підвищення, які називають тут могилами: Корсак-Могила, Токмак-Могила, Темрюк-Могила і найвища точка височини Бельмак-Могила (324 м). Могили – це залишки кристалічних порід, що виходять на денну поверхню. Унікальна природа могил охороняється у створеному тут заповіднику.
Приазовська височина у рельєфі – це виступ кристалічного Фундаменту південно-східної частини Українського щита. Кристалічні породи добре спостерігаються у відслоненнях по річкових долинах.

На південному сході України розташована Донецька височина, яка на півночі круто обривається до долини Сіверського Дінця крейдяними уступами заввишки 120-150 м, на сході, за межами України, обмежена долиною Дону, на південному заході межує з Приазовською височиною, а на заході – з Придніпровською низовиною. Складається з порід палеозойської ери (близько 500 млн. років тому) – пісковиків, вапняків, сланців, мергелів, крейди. Широко представлені відклади кам'яновугільного періоду (350 млн. років тому) – шарувата товща пісковиків і глин потужністю 15-18 км з пластами і прошарками кам'яного вугілля та вапняків.
У межах Донецької височини виділяють південно-східну частину, або Донецький кряж, і північно-західну, хвилясту рівнину.
Донецький кряж є найвищою частиною Донецької височини. Середні висоти його становлять 200-300 м. Кряж простягається через Центральний Донбас із північного заходу на південний схід і складається з кількох пасом, відокремлених одне від одного річковими долинами, балками та ярами. По краях кряж втрачає свою висоту і зливається з навколишніми рівнинами. Більшу частину поверхні Донецького кряжа займає Головний вододіл. У його східній частині розташована найвища точка Лівобережної України – Могила Мечетна (367 м).
У Донецькому кряжі серед природних форм рельєфу є й антропогенні – утворені діяльністю людини. Це терикони (пуста порода з шахт), западини (наслідок просідання грунту над шахтами), кар'єри (наслідок видобутку вапняків та будівельних матеріалів).

На північному сході в межі України входять відроги Середньоруської височини. Вона складена пухкими осадовими породами, які легко руйнуються водною ерозією: тут густа сітка ярів, балок і глибоких річкових долин.