Гори України. Кримські гори

Рельєф

Гори

Кримські гори розташовані у південній частині Кримського півострова. Вони витягнуті на 180 км від мису Фіолент на південному заході до мису Іллі на сході. Максимальна ширина їх у середній частині становить 45-50 км.
Близько 200 млн. років тому на місці Кримських гір був прадавній океан Тетіс. Наприкінці мезозойської ери (130 млн. років тому) тут виникла гірська споруда. 20 млн. років тому південна її частина занурилася у Чорноморську западину. Внаслідок цього утворилися сучасні Кримські гори і Південний берег Криму.
Кримські гори складаються з трьох паралельних пасом: Зовнішнього, Внутрішнього і Головного. Характерна особливість всієї гірської смуги – круті південні і пологі північні схили.
Головне пасмо є вододілом півострова. На ньому знаходяться найвищі вершини Кримських гір (знайдіть їх на фізичній карті). Південні схили Головного пасма стрімко обриваються до моря. У цьому пасмі знаходиться найвища точка Кримських гір – Роман-Кош (1545 м). Центральна частина Головного пасма має плоскі безлісі вершини, які називають яйлами – Бабуган-яйла, Байдарська, Ай-Петринська (Мал. 14), Нікітська, Гурзуфська та ін. Вони складені пісковиками, глинястими сланцями та вапняками. У вапняках яйлинських масивів дуже розвинуті карстові форми рельєфу (лійки, печери). Тут відомі такі печери, як Червона (Кизил-Коба), Холодна (Суук-Коба) та ін. У печерах утворилися озера, джерела, з яких починаються річки. На більшій частині Південного берега поширені зсуви. Головне пасмо також розчленовано каньйонами. Саме тут знаходиться Великий каньйон Криму.

Мал. 14. Ай - Петринська яйла

Внутрішнє пасмо невисоке (найвища точка – гора Кубалач, 738 м), середня висота його становить 500 м. Складене переважно вапняками крейдового й палеогенового віку. Річки розчленовують пасмо глибокими долинами-каньйонами на окремі масиви. Тут поширені гори-останці (Чуфут-Кале, Тепе-Кермен, Ескі-Кермен), куполоподібні вершини.
Зовнішнє пасмо Кримських гір найнижче, складається з невисоких, 120-200 м, гір (Сапун-гора) і хребтів (Карагач). У його геологічній будові переважають вапняки юрського, крейдового й неогенового віку.
По схилах гір піднімаються букові, мішані та соснові ліси, які поблизу вершин змінюються чагарниками і лучно-степовою рослинністю.
Між стрімким південним схилом Головного пасма і берегом Чорного моря розміщена вузенька, завширшки від 2 до 12 км, смуга, що простягається від мису Айя на заході до Карадагу на сході. Це і є Південний берег Криму.