Неметалеві корисні копалини України

Металеві і неметалеві корисні копалини

Неметалеві корисні копалини

Неметалеві корисні копалини України – це сировина для чорної металургії (вогнетривкі і тугоплавкі глини, вапняки, доломіти, формувальні піски, кварцити), для хімічної (самородна сірка, калійна й кам'яна сіль, барит) та будівельної промисловості. Запаси неметалевих корисних копалин України великі й різноманітні.
Значна і добре розвідана з кінця XIX ст. сировинна база вогнетривів у Донбасі і Придніпров'ї (Часово-Ярське, Новорайське, Веселівське родовища). У цих же районах є великі родовища високоякісних доломітів (Новотроїцьке, Оленівське, Кузинське), флюоритів (Покрово-Киреївське). Вогнетривкі глини (в їх складі є алюміній, який і зумовлює вогнетривкі властивості глин), крім чорної металургії, є сировиною для фарфоро-фаянсової промисловості, керамічного та ливарного виробництва.
Сировина для хімічної промисловості зосереджена в трьох мінерально-сировинних районах і одному підрайоні. Геологічне минуле зумовило поєднання в цих районах різних родовищ мінералів.

Роздольське родовище сірки на Передкарпатті відкрите наприкінці 50-х років. Воно належить до найбільших у Європі. Родовище має пластові і пластоподібні поклади сірки. Потужність покладів від кількох десятків до 500 м. Сірчані руди містять до 25% сірки і належать до багатих і середніх. Видобуток ведеться відкритим способом.

Кам'яну сіль (галіт) в Україні добували з давніх часів із природної ропи соляних озер поблизу Азовського і Чорного морів і з соляних джерел Передкарпаття та Закарпаття. Найбільшими родовищами кам'яної солі в Україні є Артемівське і Слов'янське на Донбасі. У Карпатському районі відомі Солотвинське, Тереблянське, Данилівське родовища солі.

Калійні солі розвідані у Передкарпатті – Калуське і Стебниківське родовища. Глибина шахт сягає 30-120 м.

Україна багата й на різноманітні будівельні матеріали: граніт, мармур, лабрадорит, каолін, крейду, пісковики. Багаті також поклади декоративно-облицювальних матеріалів, коштовних каменів тощо. Окремі родовища декоративних матеріалів розробляються з часів неоліту.
Розвиток кам'яного будівництва (видобуток і обробка кам'яних матеріалів) за часів Київської Русі базувався на відомих з неоліту родовищах сланцевого мінералу – пірофіліту, а пізніше й кварцу з району Овруча. Тут видобували, зокрема, рожево-фіолетовий пірофіліт, який використовувався в оздобленні храмів Київської Русі (наприклад, підлоги Софійського собору у Києві). На будовах храмів використовувалися й строкатий мармур Тавриди та карпатський білий і зелений камінь, що нагадував мармур.