Зона мішаних лісів: Українське Полісся

Зона мішаних лісів

Зона мішаних лісів в Україні представлена Українським Поліссям. Вона простягається з заходу на схід на 750 км. Південна межа Українського Полісся проходить поблизу Рави-Руської, Жовкви, Львова, Золочева, Кременця, Ізяслава, Шепетівки, Чуднова, Житомира, Києва, Ніжина, Кролівця, Глухова.
Поверхня Українського Полісся – хвилясто-горбиста місцевість, у будові якої основну роль відіграють піщані й супіщані льодовикові відклади. Між піщаними горбами розташовані широкі плоскі западини й улоговини. Незначна розчленованість рельєфу, а в окремих місцях і близьке від поверхні залягання кристалічних порід зумовили високий рівень розташування грунтових вод і заболоченість окремих районів (Мал. 36) (до 70% усіх заболочених земель України).

Мал. 36. Зона мішаних лісів

Клімат помірно континентальний, літо тепле, вологе, зима м яка. Середні температури найхолоднішого місяця – січня – змінюються із заходу на схід від -4,5 до -8°С, середньолипневі – відповідно від +17 до +19°С. Зима суворіша на сході, де триває приблизно на 20 днів довше. Характерною її особливістю f часті відлиги, які в західних районах бувають тривалими й інтенсивними, що іноді призводить до повного танення снігу серед зими. Висота снігового покриву зменшується з заходу на схід від 30-40 до 15-20 см. (Поясніть, чому в зоні мішаних Лісів тепліше взимку на заході, а влітку – на сході).
У середньому за рік в Українському Поліссі буває 600-680 мм опадів. Близько 70% усієї їх кількості припадає на теплу пору (квітень – жовтень). Кліматичні умови та рельєф зумовлюють значну густоту річкової сітки, утворення боліт. З-поміж значної кількості озер виділяється своєю привабливістю і чистотою озеро Світязь.
Грунти зони дерново-підзолисті (пригадайте, який вони мають вміст гумусу. Чим це зумовлено?) та болотні.
Природну рослинність становлять лісові, лучні та болотні види. На більшій частині території зони переважають соснові (бори), дубово-соснові (субори) та дубово-грабові ліси. Є значні ділянки дубово-липових, вільхово-березових та ясенево-вільхових лісів. Найпоширеніші дубово-соснові.
Ліси з переважанням твердолистих порід (дуб, граб, бук, в'яз, берест, ясен) займають більш родючі дерново-підзолисті грунти, які сформувалися на піщаних відкладах.
Лісові насадження Полісся мають порівняно бідний підлісок, до складу якого входять горобина, крушина ламка, бруслина бородавчаста, ліщина. На узліссях трапляються глід, терен, бузина чорна й червона, жимолость. У лісах Волині поширений яловець звичайний, Житомирщини – рододендрон жовтий. Це рослини дольодовикового періоду.
Нині лісистість Полісся становить близько 30%. Але ще У XVI – XVII ст. уся територія на захід від Дніпра була вкрита суцільними лісами. Розвиток ринкових відносин стимулював виникнення лісових промислів (виробництво поташу, селітри, смоли, виплавка заліза з болотяної руди), які використовували багато деревини. Крім того, зростання кількості населення, розвиток землеробства і торгівлі хлібом призвели до різкого збільшення сільськогосподарських угідь за рахунок лісів.
Середня розораність Полісся становить понад 30%, а ділянки середньопідзолистих грунтів, що мають кращі водно-фізичні властивості та більшу родючість, розорані на 90%.
Під луками перебуває понад 10% території [1]. Багата і різноманітна рослинність боліт, які тут поділяють на трав'яні, мохово-трав'яні та лісові. Більшість боліт без урахування наслідків було осушено й перетворено у сільськогосподарські угіддя. Осушення боліт та їх розорювання призвели до вітрової і водної ерозії грунту, загибелі лісів і різнотравних луків на значних площах внаслідок зниження рівня грунтових вод.
Для Українського Полісся характерні типово лісові тварини: козуля, лось, дикий кабан, вовк, лисиця, рись, куниця лісова, заєць, білка, борсук, а також завезена сюди ондатра, з птахів – тетерев, глухар, рябчик. На болотах, озерах і річках живуть бобри, видри, різні види диких качок, кулики, у водоймах – понад ЗО видів риб (промисловими є короп, лящ, карась, щука, окунь).
Ліс виконує водоохоронні, стокорегулюючі, грунто- та полезахисні функції, послаблює ерозійні процеси, тому потребує охорони і відновлення.