Природний комплекс Азовського моря

Природний комплекс Азовського моря

Азовське море – внутрішнє море басейну Атлантичного океану, що являє собою як би затоку Чорного моря (див. Мал. 42).
Стародавні греки називали це море Меотійським болотом. Воно – одне з найменших і наймілкіших у світі. Площа його лише 39 тис. квадратних кілометрів, середня глибина 7,4 м, найбільша – 15 м.
Азовське море розміщене на межі сходження Східноєвропейської платформи і Скіфської плити. Його геологічна історія тісно пов'язана з історією Чорного і Каспійського морів. Протягом четвертинного періоду (1,5-2 млн. років тому) басейн моря один раз сполучався з Каспієм. Воно пережило кілька періодів опріснення і осолонення, що зумовило загальну бідність видового складу фауни.
Береги моря в межах України переважно низовинні. Уздовж них – утворені морем піщано-черепашкові численні коси. Найбільша – Арабатська Стрілка. Нею від моря відокремлюється мілководна затока Сиваш. Майже паралельно до берега простяглися коси: Берда, Бердянська, Обитічна. Островів мало: Черепаха, Довгий, Піщані.
У межах України в море впадають кілька невеликих річок: Обитічна, Берда, Кальміус, Молочна. У гирлах окремих з них утворилися лимани – Утлюцький, Молочний.
Кліматичні умови моря визначаються його розміщенням у межах помірного поясу. Температура поверхневого шару води влітку становить +20...+30°С. Узимку біля берегів море замерзає широкою смугою. В центральній частині, залежно від суворості зими, спостерігається дрейфуюча крига. Нерухомий льодовий покрив установлюється, як правило, з кінця лютого. У суворі зими товщина криги досягає 80-90 см.
У зв'язку з невеликою глибиною та інтенсивним переміщенням (вертикальна циркуляція) температура води від поверхні до дна змінюється мало.
Води моря дуже опріснені. Незважаючи на малі розміри і глибину, Азовське море досить неспокійне. Часто виникають вітрові хвилі великих розмірів. Поверхнева течія, як і у Чорному морі, спрямована проти годинникової стрілки і має кільцевий характер. Згінно-нагінні явища, стокові течії зумовлюють сезонні та багаторічні коливання рівня води. В окремих випадках вони становлять 5,5 м.
Тваринний світ моря налічує близько 400 видів від одноклітинних до риб і ссавців. Налічується 79 видів риб. Основну масу їх становлять середземноморські переселенці. З риб найбільше значення мають лящ, хамса, тараня, судак, білуга, оселедці. Із ссавців водиться один вид дельфіна – азовка.
Ще донедавна Азовське море було надзвичайно продуктивне – давало риби у п'ять разів більше, ніж Каспій. Близько половини улову становили цінні породи – осетрові, судак. Казкова продуктивність Азовського моря була зв'язана з річковим стоком, який приносив величезну кількість біогенних речовин. Тільки з весняною повінню Дону у Таганрозьку затоку потрапляло 70-80% біогенного стоку. Значна частина його надходила із затоки в море. Щорічно Азовське море діставало 13 тис. тонн фосфорних і близько 77 тис. тонн азотистих сполук. Це забезпечувало розвиток фітопланктону і в зв'язку з цим винятково сприятливі умови для розведення риби [1].
Що ж змінилося за останні роки? Виявляється, що, починали з 50-х років, з Дону і Кубані почали забирати багато води а господарські потреби. Зменшення стоку річок зумовило надходження солоних чорноморських вод. Усе це не могло не позначитися на екологічній системі моря. Зменшилася швидкість самоочищення морської води від органічного забруднення. Біогенні речовини до відкритого моря не доходять. Збільшилась кількість чорноморських медуз, які знищують зоопланктон, а восени, гинучи, осідають на дно, погіршуючи кисневий режим моря. Зміни у гідролого-геохімічному режимі Азовського моря призвели до катастрофічної зміни умов життя цінних видів риб, продуктивність яких різко впала.
Нині головна проблема Азовського моря – це підвищення його біологічної продуктивності, повернення екосистеми водойми до збалансованого стану. Розв'язання цієї складної проблеми можливе шляхом здійснення комплексу заходів.