Пояснення київського тризуба з погляду геральдики

Пояснення київського тризуба з погляду геральдики

Київський тризуб – це є герб у всіх взірцях. Великого Київського Князя Володимира Святого та його спадкоємців Святополка, Ярослава й інших, тобто всі ті взірці становлять один родовий герб, який називаю Київським тризубом. Київський тризуб є звичайним первісним гербом первісної геральдики (дивись: частина перша, розділ другий).
Київський тризуб – се нарисований образок із фігур старинної зброї, як лук, меч та інші старовинні воєнні приладдя, зложені в один образок (фігуру або піраміду). Ядро того образка є густо переплетене, з якого до верху виходять три остриці (стовпи або зуби, звідси названо його тризубом), боки того образка є обмежені сторчовими лініями, які внизу в'яжуться з поземною лінією в чотирикутник, вверху незамкнений. Із поземної лінії виходить вниз лук.
Усі взірці київського тризуба мають одну спільну та незмінну ознаку, що вказує на один княжий рід. Має також ознаки змінні, окремі на кожнім взірці, які вказують на особи того княжого роду, тобто мають незмінну родову ознаку (тип) і змінну ознаку особисту. Цією спільною або родовою незмінною ознакою київського тризуба є його зовнішній вигляд (тип), тобто долішня частина чотирикутника тризуба з луком (див. подані тут взірці):

Малюнок

Зовнішня або родова ознака (родовий тип) київського тризуба.
На цій таблиці уміщено зовнішні лінії долішньої частини кількох взірців київського тризуба, але у всіх виходить одна і та сама ознака (зовнішній тип), тобто: з боків дві сторчові лінії, що в'яжуться з долішньою поземною лінією в незамкнений зверху чотирикутник, а з долішньої поземної лінії виходить лук вниз.
Та зовнішня ознака вказує на те, що всі взірці тризуба, знайдені на теренах колишнього київського пануючого стола, є одним гербом (одним величавим образковим написом родового титулу та родового назвища (одного княжого роду).
Цією зовнішньою ознакою (типом) різниться київський тризуб від усіх останніх тризубів шведських, датських, французьких та грецьких. Ті тризуби, коли мають зовнішні сторчові лінії й поземну долішню лінію, то не мають лука, тільки щось іншого, а як мають лук, то знов не мають долішньої поземної, тоді як у київського тризуба ця зовнішня ознака строго дотримана у всіх його взірцях, і барон М. А. Таубе в своїй праці не подає жодного зразка шведського тризуба з зовнішньою ознакою (типом) київського тризуба.
Зовнішня ознака (тип) київського тризуба представляє геральдичний символ княжого роду, такий самий символ, як родовий герб шляхтича, скажімо, князя Сапєги. Такий родовий клич становить і зовнішня ознака київського тризуба. Але що первісна геральдика була неписана, то родове назвище київського княжого роду не дійшло до наших часів, тобто до писаної геральдики. Справді, історія подає назву «Рурик», але невідомо, чи то особисте ім'я, чи родове, та взагалі неясним є, чи Рурик в дійсності панував, чи це є лише легенда, взята до історії.
Отже, зовнішній вигляд (тип) київського тризуба є незмінним і становить геральдичний символ, родову гідність (титул) «князь». Внутрішній переплет ядра та остриці (зуби) київського тризуба є змінними, інші в кожнім взірці і становлять особисто-пануючий клич поодиноких осіб княжого роду. Особи київського княжого роду означували в тризубі свій особистий пануючий клич, який складається з кількох слів, зложених буквами (монограмою) та геральдичними знаками (образками).

Тризуб монограмою

Буквами або монограмою для означення в тризубі свого особисто-пануючого кличу послугувався тільки Великий Київський Князь Володимир Святий. Поясняється це тим, що тоді багато князів залишило свої образкові герби, а послугувалися буквами, як згадано в першій частині. Очевидно, що князь Володимир не хотів зостатися позаду інших князів, але і не хотів розійтися зі своїм образковим гербом родового кличу в рамках зовнішньої ознаки тризуба, себто в рамках родового кличу означував буквами свій особисто-пануючий клич таким способом, що внутрішній переплет ядра та остриці (зуби) тризуба складав із букв напису свого особисто-пануючого кличу в монограму так, що тризуб не тратить зовнішньої ознаки родового кличу, а внутрішній переплет ядра тризуба становить монограму особисто-пануючого кличу.

Тризуб геральдичним гербом

Спадкоємці князя Володимира князі Святослав та Ярослав монограму відкинули, а свій особисто-пануючий клич означили геральдичними знаками в рамках ознаки родового кличу.
Точне та подрібне пояснення цього подаю в розділі другім («Київські монети»).