Перегляд висновків дотеперішньої літератури про тризуб (частина 1)

Перегляд висновків дотеперішньої літератури про тризуб

Тризуб (герб) Великого Київського Князя Володимира Святого має в собі щось чарівного та притягаючого, бо він зацікавив та притягнув до себе багато дослідників. Для перегляду висновків тих дослідників послужусь рефератом із розвідки барона М. А. Таубе, що був поміщений в «Новій Зорі», Львів, 16 листопада 1930 р., ч. 88 на стор. 6, п. 3. «Тризуб св. Володимира».

Там читаємо:
«Тризуб, що його в 1918 р. відновлена Українська Держава прийняла як державний герб України, має свою давню, бо около 1000-літню історію. Він вперше появляється в різних видах в X ст., передовсім на найдавніших українських монетах св. Володимира Великого та його наслідників, як також на деяких інших археологічних памятках XI-XII ст.
Протягом останніх 100 літ около 40 учених – російських, українських й інших – пробувало відгадати походження і значення того знаку.
Але, незважаючи на велике число, бо аж 20 різних розв'язок – а може, саме тому – сфінкс (як висловився був про сей знак російський археолог гр. І. І. Толстой) залишився і надалі невідгаданий.
Як пояснювали наш тризуб учені дотепер?

Всі дотеперішні пояснення тризуба можна зібрати в 6 головних груп, що об'єднують однорідні гіпотези. А саме:

а) Знак як символ державної влади:
1. Тризуб: Карамзін (1815), Снєгірьов, найновіша українська термінологія;
2. Вершок візантійського скіпетра (диканикій): гр. Уваров (1851);
3. Скитський скіпетр: Самоквасов (1894);
4. Корона: Вільчинський (1908).

б) Знак як церковно-християнська емблема:
1. Трикирій: Восиков (1816), бар. Шодуар, Сахаров, Рейхель, Шуберт;
2. Labarum: Волошинський (1853), Жілль, гр. Гуттен-Чайський;
3. Хоругва: Тілезіюс (1882);
4. Голуб св. Духа: Кунік (1860), Стасов, Пльдебранд, Арне;
5. Анакія (містичний мішок із землею, приналежний до повного орпату візантійських базилевсів): Шлюмбергер (1900).

в) Знак як світсько-військова емблема:
1. Якір: Бартоломей (1861);
2. Окінчення франціски (копіє з подвійною сокирою – любима зброя норманів): Тілезіюс (1864);
3. Лук зі стрілою (куша): А. В. Толстой (1882);
4. Норманський шолом: П. Н. Мілюков (1889);
5. Сокира: Сорокін (1894).

г) Знак як геральдично-нумізматична фігура:
1. Норманський ворон (крук): бар. Кене (1859);
2. Генуезько-литовський порталь: гр. С. Строганов (1860), Лелевель.

д) Знак як монограма:
1. Рунічна: гр. І. І. Толстой (1882), Кунік, Чернев, Орешников, Болсуновський;
2. Візантійська: Болсуновський (1908), А. І. Соболевський, М. Грушевський, Т. Скотинський;
3. Українська: В. Пачовський (1923).

е) Знак як геометричний орнамент:
1. Візантійського походження: гр. І. І. Толстой (1886);
2. Східного типу: Н. П. Кондаков (1891);
3. Слов'янський: Левшиновський (1915);
4. Варязький: Левшиновський.

Отож 40 дослідників не відгадало значення тризуба. Їх висновки – це здогади без жодної реальної підстави. Як хто тризуб оглядав, так по-своєму й відгадував.