Микола Костомаров. Іван Мазепа. Примітки (частина 1)

Примітки

Нарис написаний і вперше опублікований 1888 р. в сьомому випуску «Руської історії в життєписах її найвизначніших діячів». У наступних виданнях вміщувався в третьому томі «Руської історії в життєписах...» Друкувався українською мовою (1918).
1. Іван Мазепа був обраний гетьманом на козацькій раді у Коломаку (тепер селище міського типу Харківської обл.) в кінці липня 1687 р.
2. Компанійські полки – наймані («охотницькі») кінні полки, що їх створила гетьманська влада у 70-ті pp. XVII ст. Комплектували компанійські полки з добровольців з різних частин України, а також з волохів, сербів та ін. Одночасно було по три-чотири компанійські полки (по 300-600 чол. у кожному). Існували до 70-х pp. XVIII ст.
3. Сердюцькі полки – наймані піхотні полки в останній чверті XVII – 1-й чверті XVIII ст. Набиралися з добровольців селян і козаків-втікачів з Правобережної України, волохів, сербів та інших. За службу сердюки одержували платню і були на повному утриманні. У різні часи сердюцьких полків було три-чотири. Підлягали вони безпосередньо гетьманському управлінню – охороняли гетьманську резиденцію та генеральну артилерію у Глухові, прикордонні митниці тощо. Ліквідовані царським указом від 14 липня 1726 р.
4. Обідовський Іван – ніжинський полковник у 1696-1701 pp.
5. Войнаровський Андрій (р. н. невід. – 1740) – козацький старшина. Після Полтавської битви 1709 p. втік до Бендер. Потім виїхав до Німеччини. 1716р. на вимогу російського уряду був заарештований у Гамбурзі і засланий до Якутська, де й помер, його образ відтворений К. Ф. Рилєєвим у поемі «Войнаровський».
6. Флорівський (Фролівський) жіночий монастир у Києві. Відомий з XV ст. У 1710 р. його об'єднано з Вознесенським монастирем, переведеним з Печерська в зв'язку з спорудженням Старої Печерської фортеці.
7. Стрільці – постійне піше військо у Російській державі з 2-ї половини XVI до початку XVIII ст. Комплектувалося добровольцями з «гулящих людей». Військова служба стрільців була довічною. Жили стрільці в окремих стрілецьких слободах. Після Переяславської ради 1654 р. стрілецькі залоги було розміщено в Києві, Чернігові, Ніжині, Переяславі, Ромнах та інших українських містах. У 20-х роках XVIII ст. стрілецькі полки було ліквідовано і замінено регулярними військовими частинами.
8. Шумлянський Йосиф (р. н. невід. – 1708) – львівський єпископ. Походив з української шляхти. Рано прийняв католицьку віру. Був військовим, брав участь у війні поляків з турками. Маючи намір стати львівським єпископом, знову перейшов у православ'я. 1 лютого 1668 р. висвячений в архієрейський сан. 1676 р. посів львівське єпископство, а десь у 1677 р. таємно прийняв унію; відкритим уніатом став 1700 р. Переслідував православних, змусив прийняти унію Львівське братство. Автор творів духовно-історичного змісту.
9. Петрик (Іваненко Петро Іванович) походив з старшинської родини Полтавського полку. Був старшим писарем Генеральної військової канцелярії. 1691 р. втік до Криму. 1692 р. уклав фіктивну угоду про перехід Лівобережної України під владу султанської Туреччини і незабаром оголосив себе гетьманом. Походи Петрика 1692-1694 і 1696 pp. були відбиті. Востаннє Петрик згадується в документах від 1708 р.
10. Кочубей Василь Леонтійович (1640-1708) – генеральний писар (1687-1699), генеральний суддя (1699-1708) Лівобережної України. Разом з полтавським полковником І. Іскрою, подав донос на І. Мазепу. Іскра та Кочубей були страчені під Борщагівкою (тепер село Погребищенського району Вінницької обл.) 25 липня 1708 р. Поховані в Києво-Печерській лаврі.