Микола Костомаров. Іван Мазепа. Примітки (частина 2)

11. Палій Семен Пилипович (справж. пріз. – Гурко; 40-ві роки XVII ст. – 1710) – білоцерківський (фастівський) полковник, керівник визвольної боротьби на Правобережній Україні проти польсько-шляхетських загарбників наприкінці XVII – на початку XVIII ст. Навчався в Києво-Братській колегії. Служив у Ніжинському полку. З початку 80-х років – на південній Київщині. У жовтні 1689 р. був заарештований польськими урядовцями, але в квітні 1690 р. йому вдалося втекти з в'язниці. На початку XVIII ст. очолив повстання. 1704 р. був заарештований у таборі під Бердичевом і 1705 р. засланий до Сибіру. 1708 р. за царським указом звільнено з ув'язнення й призначено полковником Білоцерківського полку. Брав участь у Полтавській битві.
12. Мова йде про мирний договір між Росією і Польщею, підписаний у Москві 6 травня 1686 р. («Вічний мир»). За цим договором спустошені Брацлавщина і Південна Київщина мали стати незаселеною нейтральною зоною між Російською державою і Польщею.
13. Самусь Самійло Іванович – один з керівників визвольного руху на Правобережній Україні в кінці XVII – на початку XVIII ст. З 80-х років XVII ст. був полковником Богуславського полку. 1692 р. польський уряд призначив його наказним гетьманом Правобережної України з резиденцією у Вінниці. Брав участь у повстанні 1702-1704 pp. Після поразки повстання перейшов на Лівобережжя.
14. Любомирський Ієронім (близько 1648-1706) – надвірний королівський маршалок (з 1683), підскарбій коронний (з 1692), гетьман великий коронний і каштелян краківський (з 1702). Брав участь у війнах проти Туреччини. Під час Північної війни проводив політику, ворожу Августові II, і спричинився до його поразки під Клітовом 1702 р. Пізніше перейшов на бік шведів.
15. Абазин (Абазинець) Андрій (р. н. невід. – 1703) – брацлаьський полковник. Очолюючи з 80-х pp. XVII ст. Брацлавський полк, брав участь у визвольній боротьбі народних мас Правобережної України: у походах правобережних козаків на Казікермен, Буджак, Очаків в 1691 – 1696 pp. Під час повстання 1702-1704 pp. у бою під Ладижином поранений потрапив.у полон і за наказом польського командування страчений.
16. Азов був взятий навесні 1696 р. російським військом на чолі з О. С. Шеїним та українськими козаками, очолюваними Я. К. Лизогубом.
17. Лизогуб Яків Кіндратович (р. н. невід. – 1698) – канівський полковник (1666-1669). Підтримував П. Дорошенка й від нього дістав посаду генерального осавула. 1674 р. перейшов на бік Росії. У 1687-1698 pp. – чернігівський полковник. Під час здобуття Азова 1696 р. був наказним гетьманом.
18. Шереметев Борис Петрович (1652-1719) – генерал-фельдмаршал. Брав участь в укладенні «Вічного миру» 1686 р. з Польщею, в Азовських походах у 1695- 1696 pp. Під час Північної війни – в усіх вирішальних битвах, в укладенні Прутського трактату 1711 р. з Туреччиною.
19. Карл XII (1682-1718) – шведський король (1697-1718) і полководець. Під час Північної війни 1701-1721 pp. шведська армія завдала поразки арміям Данії, Польщі та Саксонії і 1708 р. ввійшла до Росії. На бік Карла XII перейшла група української козацької старшини на чолі з І. Мазепою. У Полтавській битві 1709 р. шведську армію було розбито, а Карл XII втік до турецьких володінь. У 1715 р. Карл XII повернувся до Швеції.
20. Лещинський Станіслав (1677-1766) – польський король (1704-1711, 1733-1734). Перший раз обраний королем на вимогу Карла XII, військо якого в цей час знаходилось в Польщі. Після поразки шведського війська у Полтавській битві 1709 р. втік до Франції. Вдруге став королем Польщі 1733 р. при підтримці Франції, але 1734 р. змушений був зректися престолу.