Як виглядав Іван Мазепа
VIII
Як виглядав Мазепа? Яка була його зовнішність? Яке було те тіло, в якому знаходився такий дух?
На превеликий жаль, наука мусить сконстатувати, що нема жадного портрету Мазепи, який можна було б пойняти на віру без застереження. Щоби ще більше зробити постать гетьмана привабливою, доля подбала й про це. Не казатиму вже про легіон фантастичних портретів, які з'явилися вже в нашому часі й які задля пам'яті Мазепи краще було б не розповсюджувати, бо вони виссані з пальців. Але пригляньмося ближче до портретів старих.
Не зображує Мазепи т. зв. лаврський портрет, поміщений у «Київській Старині» 1887 p., як це доказав Лазаревський з питомою йому сумлінністю. Великий сумнів викликає портрет з ікони Воздвижения Ч. Хр., тепер у Національному Музеї у Львові, а вже напевно не належить Мазепі портрет родини Бутовичів, де на гетьмані... андріївська лента.
Портрет архідіякона Мігури (28) з 1706 р. на тезисі київської академії зображує Мазепу, але алегоричного, в панцирі, шоломі. Зв'язувати з таким зображенням справжнього Мазепу, це все одно, що судити про діячів світової війни по численних воєнних гравюрах. Подібні міркування треба віднести до гравюри Галаховського (29) з 1708 p., зрештою захованої в дуже дефектній формі. Мало вартий щодо достовірности й портрет, поміщений в Europaishe Fama 1704 p., автор якого, мабуть, ніколи й не бачив Мазепи.
Треба відкинути також портрет Норблєна (є).
Так отже, хоч як це не сумно, цілком автентичного портрета Мазепи ми не маємо. Поки що мусимо користуватися реляціями очевидців, що бачили Мазепу. Поміж ними вибираю двох: Балюза з 1704 р. і якогось аноніма з 1708 р. Балюз оповідає: «Вигляд у нього суворий, очі блискучі, руки тонкі й білі, як у жінки, хоч тіло його міцніше, ніж тіло німецького рейтара, й їздець із нього знаменитий». В невиданих паперах Вольтера, що переховуються в Паризькій національній бібліотеці, є замітка якогось старшини, мабуть, шведа, свідка першого побачення Мазепи з Карлом XII. По його оповіданню «Мазепа був вельми негарний на обличчя й виглядав приблизно так, як малюють у римській історії великого Манлія (30). Але ваші очі полоняли його білі руки, тонкі повні грації, та його горда голова з білими пуклями (31), довгі обвислі вуси, а понад усім цим величність, почуття гідности й суворість, яку злагіднювала елєганція».