Життя і смерть гетьмана Мазепи на чужині (частина 1)
Життя і смерть гетьмана Мазепи на чужині
Гетьман Мазепа і шведський король з останками своєї армії мчали дикими степами. Військо було розділене на дві частини. Одна йшла за королем, а друга за гетьманом і козаками. Мазепа їхав у колясці, бо потрясений останніми подіями чувся дуже розбитим. Його доглядала якась козачка. Не дивлячись на його хворобу, він був необхідний для Карла XII. Завдяки йому й козакам, пощастило королеві і останкам війська добитися на тому бездоріжжі до мети, Ранком 15 липня утікачі опинилися потойбіч Бугу. Паша допомагав їм переправитися на другу сторону, і вони були вже в турецьких володіннях. Дня 23 липня сераскєр-паша запросив короля і гетьмана в Бендери. Уже 1 серпня в Бендерах повідомили короля, що цар прохав падишаха не приймати Мазепу під свій покров, а видати цареві. Падишах не погодився і надарма Толстой (1) пропонував йому триста тисяч талярів. Цар пробував і Карла схилити до видачі гетьмана і подав йому доволі догідні умовини миру. Карло все це відкинув, а особливо зденервувало його домагання видачі союзника – Мазепи. Барділі каже: «Вони (турки) його не видали, але сильно охоронили як також заради ліпшої вигоди та кращої безпеки дозволили в'їхати в Бендери та дали добре мешкання, котрого він так дуже потребував у свойому непевному і важкому стані, поважнім віці і хворобі, так що навіть сумнівалися, чи він з цього виживе». Для вияснення слід додати, що король зо своїми жовнірами, як теж козацтво, отаборився за Бендерами біля Варниці недалеко Дністра.
Від моменту прибуття в Бендери аж до хвилини смерті гетьман не підводився з ліжка. Останні події, розвіяні надії та ще й оті царські намагання підкупити турків невимовно виснажили старого гетьмана. Мазепа лежав хворий у Варниці, на передмісті Бендер і поволі догоряв. Час-від-часу до нього завітав Карло на розмову. Король щоденно висилав до гетьмана післанця з новинами. Войнаровський мешкав разом з Мазепою і услуговував йому. Орлик, котрий спершу був у Яссах, де влаштовував козацьку канцелярію, незабаром вернувся до Варниці і часто просиджував біля гетьмана. Мазепа зробив його спадкоємцем своєї ідеї і звелів продовжувати розпочате діло. При кінці вересня стан здоров'я Мазепи став погіршуватися. Вислано гінця до Ясс по православного священика. Гетьман висповідався і забажав наладнати свої справи. Він попрохав Карла вислати йому якусь певну людину, і король негайно вислав до гетьмана високого шведського комісара Солдана, котрий знав слов'янські мови, і гетьман розпорядився своїми документами і майном. Спомини Солдана про останні хвилини життя гетьмана Мазепи, заховані в стокгольмських архівах, є найповажнішим джерелом останніх хвилин гетьмана. Мазепа, уже тоді, на смертній постелі, прийняв Солдана з радістю, бо знав його як джентльмена у полагоджу-ванні всіх українських справ у штабі. Гетьман, утримуючи рівновагу духа, жартома порівняв свою судьбу із судьбою Овідія (2), котрий теж умирав у тих самих сторонах -- у Томах біля Бендер. Усе ж таки й крізь жартівливі слова проявлялася серйозність, і гетьман пильно стежив за малою скринькою в узголів'ї, наповненою документами.
Гетьман Іван Мазепа. Портрет з вівтаря Києво-Печерської лаври. Малюнок
◄ Образ Івана Мазепи в художній літературі (частина 3)