Вірші на герб Івана Мазепи

Вірші на герб Івана Мазепи

Данило Туптало (Дмитро Ростовський)

Український поет, драматург, композитор, історик, автор релігійно-дидактичних книг;) грудень 1651 – 28 жовтня 1708). Закінчив Києво-Могилянську колегію, був ченцем, ігуменом різних монастирів, у 1702 році його було призначено ростовським митрополитом; автор чотиритомного збірника «Четьї Мінеї».

З книжки «Руно орошене», Чернігів, 1697 року

Про гербовий місяць, зорю (1) та про руно орошене

Гедеону (2) іноді образ цей наслідний –
Місяць. Зоря і руно – він бува побідний.
Це орошене руно напророкувало,
Бо Зоря і Місяць тут його орошало.
Що ж бо Місяць і руно значать і Денниця? (3)
Перемоги образ це – Марія Дівиця.
А як Місяць і Зоря тут руно оросять,
То Мазепі на врага знак побід приносять.

Стефан Яворський

Український поет, філософ, суспільний та церковний діяч; (1658-1722). Закінчив Київську колегію, вчився у Львові, Любліні, Познані, Вільні, був професором Київської академії. За волею Петра І був переведений у Росію, де був митрополитом рязанським та муромським, згодом блюстителем патріаршого престолу, президентом Синоду. Автор Ряду поетичних книжок, трактатів з філософії, богословських творів. Спершу вславляв І. Мазепу, а після його переходу на бік Карла XII брав участь у акції його церковного прокляття і написав ряд творів, у яких ганив гетьмана.

Із книжки «Луна голосу, що волає в пустелі», Київ, 1689 року

* * *

Куди, Місяцю (4), роги ти сунеш, скажений!
Знати, з пекла самого женеш, навіжений.
Відай: глянець на зблідлій твоїй шкірі темній
На фатальнее схоже затемнення певно.
Але скоро засвітить нам Марсове діло,
Вождя славного блисне гербове світило (5),
Бо звичайне звитяжця не створює майво,
А Планета (6), повніша великого сяйва.
Саме нам, роксоланам (7), тріумф обіцяє
Та, що Місяць вождевий ясний укріпляє, –
Повна, теж наче Місяць, пречиста Марія,
Від якої потерта в Плютів (8) самих шия.
А тепер лоб ткацької (9) змії вихруватий
Від отого тріумфу не буде без страти.
Сам Іван-бо (10) під сонцем правічним панує,
Що його Зоря славна вождя знаменує,
Додає до звитяжства великої сили,
І турецькій він гідрі насипле могили (11).

Із книжки «Виноград Христовий», 1698 року

* * *

Глянь, як в Русії міцно святу віру знають,
Що пекельні ворота її не здолають.
Хрест на кітві (12) ствердився при обох світилах –
Виявляється віри пресвятої сила.
Марно тож витікають злочестивих ріки,
Хрест нерушний на кітві буде навік-віки.
Сама тьма князя ночі нічого не вдіє –
При хресті світил Зірка небесна ясніє.

Шведський король Карл XII. Малюнок