Молитва за гетьмана Мазепу

Антоній Стаховський

Український поет, релігійний та освітній діяч; (? – 27 березня 1740). Закінчив Києво-Могилянську академію, по тому став префектом Чернігівської колегії, у 1709 році виведений у сан архімандрита, з 1713 року – чернігівський архієпископ, а з 1721 року – митрополит сибірський і тобольський.

Із книжки «Дзеркало від писання божественного», Чернігів, 1705 року

* * *

Милість ясновельможна, пане Іоанне,
Предостойний нам Богом поданий гетьмане,
Хрест, Зоря, також Місяць в тебе є знаменням,
Пристановище звісне, захист на щодення.
Перший взяв ти імення між нас Кавалерства (13)
У свій рід, свому роду славу взяв рицерства.
Діви, старші, юнацтво, нашії всі діти –
Ми бажаєм, добро щоб міг ти наслідити.
Успіх май і державствуй на премногі літа,
За труди в нагороду з неба візьмеш світла.

* * *

Від Якова (14) яскрава Зоря в гербі сяє,
В Хресті Мазепів славне місце собі має,
Від Якова Христа тут зоря знаменує,
Христос, у Вас вселившись, тріумфи готує.
Все добре, наче Місяць, пробува на віки,
Вас удостоїть жити, де ангельські ліки (15).

Молитва за гетьмана Мазепу

Наш пророче, предтечо, святий Іоанне (16),
Що з неплідних родився, ти Бога посланець.
Тобі благодать нам молитися дана,
Славного гетьмана покрий Іоанна!
Немає понад тебе з рожденних жінками,
Почуй отож моління, принесене нами,
Даруй йому у світі честь велику, славу,
Вінцем крий довголітнім голову по праву.

До зображення Богородиці

Дім Мазепів іздавна Діва полюбила,
В небеснії знамення вельми оздобила,
Від голови своєї Зорею прикрашає,
А Місяцем до. добрих вона справ надихає.
Івана при Хрестові приймає за сина,
Тож Любить і возлюбить, як свого щоднини.
Підносить Діва-мати ускрізь твою славу,
Вінцем нетлінним в небі звінчає по праву.

Хрест

З хреста у домі наук початки бувають.
«Бо із чого ми почнем?» – звичайно мовляють.
І не диво, як сама мудрість безконечна
Божа світові хрестом явлена конечно.
Хрест-бо мудрим є хвала, а хреста хто любить,
Той правдивого єства мудрості не губить.
Ну а твій гербовий Хрест, вельможний гетьмане,
Учням золотим ключем мудрості постане.
А що відчинивсь палац тих наук забутих,
Чи ясніше розказать: у непам'ять збутих, –
Влада це твого Хреста, що сюди Камени (17)
У чернігівські внеслись мудрії Атени (18).
Стародавня Цитня (19) те блиском учинила,
Що і світло від наук золоте розлилось.
Фосфор (20) волі гетьмана в сонце покерує,
Вищої мудроти день його ласку вчує.
Чим же твій гербовий хрест нас ударував був?
Щоб ліцей оцей постав, дозвіл нам подав був.
Тож вельможний пане те дати тобі маєм:
Квітом цих нових наук скроні увінчаєм.
І по Марсових ділах від крові скажених
Ти спокійно у богинь візьми пальми вчені.
Не нестимем золота ми, коштовні ваги,
Ті, що ними розлились Люзітанські Таги (21),
Ні далекий Калекут в перлах неубогих
З нами під покірні тут ляже твої ноги;
І Сідонських не несем, тирських (22) пурпур збори,
Що поважним гонорам прикрашатись впору,
А що в домі цім наук праця всім керує,
То тобі Мінерва все радо зофірує...

Битва зі шведами біля села Лісна. 1708 рік. Малюнок