Передумови і причини жовтневої революції в Росії 1917 року

§3-4. Російська революція. Росія в лютому-жовтні 1917 року

Передумови і причини революції

Росія на початку 1917 р. вступила у смугу політичної, економічної і воєнної кризи. Оскільки країна не була готова до тривалої війни, яка «з'їдала» більшу частину бюджету держави, її економіка поступово занепадала. Промисловість не встигала задовольняти потреби фронту, а про виробництво товарів широкого вжитку не могло бути й мови. Більшість робітників мобілізували до війська, фабрикам і заводам бракувало робочих рук. Через відсутність палива зупинялися залізниці, і у великих містах гостро відчувався брак продовольства. Це викликало обурення робітників, котрі і без того вели напівголодне існування.
У сільському господарстві ситуація також була нелегкою. Більшість чоловіків мобілізували до армії. Майже половина з них загинула або стала інвалідами. Через брак робочих рук, низьку агрокультуру, відсутність передової техніки в країні з кожним роком війни все менше і менше збирали хліба, скорочувалося його постачання у міста і на фронт. Поміщицькі господарства занепадали і скорочували виробництво потрібних продуктів. Почастішали реквізиції коней та іншої худоби у селян для потреб армії. Війна вочевидь загострила нужду і страждання народу. Майже в кожній сім'ї хтось загинув, був поранений чи перебував на фронті, що викликало соціальну, психологічну нестабільність у суспільстві. Народ втомився від постійних негараздів, його патріотичний запал вичерпувався. Гасло «За віру, царя і вітчизну» вже не викликало ентузіазму в солдатів російської армії, котрі четвертий рік гинули в Галичині, Білорусії та Польщі. Російське самодержавство політично вичерпало себе. Цар Микола II (1894-1918) та його оточення були неспроможні керувати гігантською імперією. Дворянство, яке оточувало царя, не сприймало жодних змін і не могло врятувати країну. Криза і загибель монархічної моделі управління була невідворотна. Та ні Микола II, ні його уряд цього не розуміли. Шлях перетворення Росії з абсолютної монархії на конституційну (скликання Думи) був повільним і болісним.
Дума не змогла стати рушієм політичних, економічних і соціальних змін у країні. Нездари й авантюристи типу Г. Распутіна набували все більшого впливу на оточення царя. Політичні сили в Росії поляризувалися. Дворянство підтримувало самодержавство і не хотіло жодних докорінних змін. Кадети, октябристи та інші демократичні партії вимагали від царя та уряду стати на шлях рішучих змін і тим самим відвернути катастрофу. Ліві партії – есери та меншовики – вважали, що тільки революція спроможна очистити російське суспільство і вивести його із кризи. На крайніх лівих позиціях стояло більшовицьке крило РСДРП(б) на чолі з В. Ульяновим (Леніним). Більшовики закликали до революційної боротьби, ліквідації «експлуататорських класів» і встановлення «диктатури пролетаріату». Крім того, проти російського самодержавства та імперської системи в цілому виступали національно-патріотичні сили поневолених народів.
Отже, революція, що вибухнула в лютому 1917 p., була породжена злиденністю робітництва і селянства, політичним безправ'ям народів, існуванням у Росії самодержавної монархії, що унеможливлювала розвиток демократичних свобод у російському суспільстві. Війна й економічна руїна прискорили революційний вибух у країні. Проти самодержавства виступали різні верстви і сили Росії.
Робітництво, селянство, інтелігенція вимагали рішучих змін. Вони й стали рушійними силами російської революції. Використовуючи складну ситуацію в країні, повели широку пропаганду революційних ідей есери, меншовики й більшовики. На відміну від них кадети і октябристи вимагали змін без революційних потрясінь.