Жовтневий переворот і встановлення більшовицького режиму в Росії

§3-4. Російська революція. Росія в лютому-жовтні 1917 року

Жовтневий переворот і встановлення більшовицького режиму в Росії

Скориставшись хаосом і нерішучістю уряду О. Керенського, більшовики почали таємно готуватися до збройного повстання. Не без допомоги німецького уряду лідер більшовиків В. Ленін після Лютневої революції, на початку квітня 1917 p., повернувся до Росії і разом зі своїми однодумцями приступив до організації державного перевороту. Тимчасовий уряд спочатку не звертав уваги на більшовиків. Але це була серйозна помилка кадетів, меншовиків та есерів. Уже на той час у В. Леніна був чіткий план захоплення влади насильницьким шляхом.
Складна ситуація в країні, безперервна криза коаліційних урядів, спроби монархічних переворотів сприяли росту популярності більшовицької партії. На засіданнях ЦК 10 і 16 жовтня 1917 р. В. Ленін домігся перемоги над іншими лідерами партії у визначенні форм і методів здобуття влади і розпочав підготовку військового перевороту. Домігшись більшості у радах, більшовики розгорнули інтенсивну підготовку збройного повстання. Л. Троцький, який очолював Петроградську раду, допоміг створити при ній Військово-революційний комітет, до якого увійшли В. Антонов-Овсієнко, М. Подвойський, М. Криленко та ін. Водночас був створений і Військово-революційний центр, очолюваний Я. Свердловим, А. Бубновим, М. Урицьким, Ф. Дзержинським та И. Сталіним.
Тимчасовий уряд не вдався до рішучих запобіжних дій щодо діяльності більшовиків. Ті ж, перебуваючи у підпіллі, відкрито проводили агітацію і пропаганду на фабриках і заводах, в частинах Петроградського гарнізону та в запасних полках. Деякі лідери більшовицької партії, зокрема Л. Каменев і Г. Зінов'єв, не погодилися з позицією В. Леніна стосовно захоплення влади збройним шляхом. Вони вважали, що це можна зробити мирно, шляхом об'єднання рад з Установчими зборами. Ця ідея була рішуче засуджена і відкинута В. Леніним. Штаб повстання більшовики організували у Смольному палаці. Заручившись підтримкою значної кількості робітників, солдатів та матросів, 25 жовтня (7 листопада) 1917 р. вони зайняли всі стратегічні пункти столиці: телефон, телеграф, пошту, вокзали, мости. Тимчасовий уряд був захоплений зненацька і практично не чинив серйозного опору. Переворот у столиці відбувся майже безкровно, – загинуло менше двох десятків чоловік. Вранці 25 жовтня 1917 р. Петроградський ВРК від імені ради оголосив Тимчасовий уряд поваленим, і влада перейшла до рад. На II з'їзді рад було прийнято два документи: «Декрет про мир» і «Декрет про землю». II Всеросійський з'їзд селянських депутатів, де переважали ліві есери, ідеї яких були втілені в «Декреті про землю», підтримав більшовиків.
II з'їзд рад обрав Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет на чолі з Л. Каменевим і створив радянський уряд – Раду Народних Комісарів, яку очолив В. Ленін. Л. Троцький став керівником зовнішньополітичного відомства, А. Луначарський – наркомом освіти, О. Риков – наркомом внутрішніх справ. И. Сталіна було призначено наркомом у справах національностей. Уряд більшовиків відразу ж оголосив запровадження робітничого контролю над виробництвом і розподілом, а також про право націй на самовизначення, аж до відокремлення, що було лише демагогічною декларацією. Насправді ж більшовики повели рішучу політику збереження кордонів колишньої імперії. Та найбільшу надію В. Ленін і його прибічники покладали на ілюзорний вибух «пролетарської світової революції».
26 жовтня 1917 р. в Петроградській міській думі, де переважали есери і меншовики, був створений Комітет порятунку батьківщини і революції, але він діяв мляво і нерішуче. Організований ним збройний антибільшовицький виступ був придушений. В. Ленін і Л. Троцький зуміли нейтралізувати також профспілку залізничників – Вікжель, яка погрожувала більшовикам загальним страйком.