Листопадова революція в Німеччині 1918 року. Початок розпаду Австро-Угорщини

§5. Воєнні та політичні події 1918 року. Завершення Першої світової війни

Листопадова революція в Німеччині

Економічне становище Німеччини було вкрай важким: народ вимагав негайного припинення війни, запровадження демократичних порядків, роздачі поміщицької землі селянам. З листопада 1918 р. у м. Кілі повстали військові моряки й робітники. На другий день влада у місті перейшла до рук народу. На заклик соціал-демократів і комуністів тут (на взірець російських) було створено раду. Невдовзі народні виступи відбулися і в інших великих містах Німеччини. Вплив соціал-демократів та інших лівих організацій зростав. 9 листопада 1918 р. повстання охопило Берлін. Тисячі демонстрантів з гаслами «Геть кайзера!» заповнили вулиці столиці. До повсталих робітників почали приєднуватися солдати столичного гарнізону. Повстанці захопили всі стратегічні пункти міста. Кайзер Вільгельм II, зрозумівши безвихідь свого становища, таємно залишив Берлін і втік до Голландії. Монархія в Німеччині була повалена.
Німецька соціал-демократія не була монолітною. Частина членів партії виступала за демократичні перетворення в країні без збройної боротьби. Крайні ліві, що стояли на більшовицьких позиціях, виступали за встановлення у країні «диктатури пролетаріату». 10 листопада 1918 р. з ініціативи соціал-демократів була скликана Велика рада, яка обрала Раду народних уповноважених – тимчасовий уряд на чолі з Ф. Ебертом. Нова влада запровадила демократичні свободи, 8-годинний робочий день, скасувала військовий стан. Проте соціал-демократичний уряд Ф. Еберта не порушив основ кайзерівської армії, зокрема, зберіг старий офіцерський корпус.
Крайні ліві, об'єднані в організацію «Союз Спартака», невдоволені таким розвитком подій, закликали до соціалістичної революції. 30 грудня 1918 р. – 1 січня 1919 р. вони провели в Берліні з'їзд, утворивши Комуністичну партію Німеччини.
Становище в державі продовжувало погіршуватися, в багатьох містах були створені військово-революційні комітети, в Берліні почалися збройні сутички з поліцією і військами. Уряд Ф. Еберта доручив військовому міністрові Носке «навести лад у столиці». З 11 по 14 січня у ході важких боїв урядових військ з робітниками останні зазнали поразки. 15 січня комуністичні лідери К. Лібкнехт і Р. Люксембург були розстріляні за вказівкою Носке.
19 січня 1919 р. розпочалися вибори до Національних (Установчих) зборів, які розпочали роботу 6 лютого у м. Веймар. Центральна рада робітничих і солдатських депутатів передала владу Установчим зборам, які обрали Ф. Еберта президентом Німеччини. Водночас був сформований коаліційний уряд на чолі з Ф. Шейдеманом.
Такий розвиток подій не влаштовував лівих радикалів. У лютому-березні 1919 р. страйки й повстання охопили Баварію, Вюртемберг, Середню Німеччину. Розгорнулися вуличні бої у Берліні. 7 квітня було оголошено про утворення Баварської радянської республіки, яку очолив Є. Левіне. 1 травня 1919 р. урядові війська під командуванням Носке, знову призначеного військовим міністром, розігнали комуністичний уряд, а Є. Левіне розстріляли.
Антиурядові виступи тривали до травня 1919 р., аж поки не були остаточно придушені урядовими військами. Революція в Німеччині закінчилася. Основним її досягненням було повалення династії Гогенцоллернів і проголошення республіки. До влади в Німеччині після революції прийшли помірковані соціал-демократи.

Початок розпаду Австро-Угорщини

У роки першої світової війни в Австро-Угорщині внаслідок воєнних поразок, господарської розрухи й нестачі продовольства посилилися революційні настрої серед населення. Велике значення мали січневий і червневий страйки 1918 р. та повстання на австро-угорському військовому флоті в м. Которі (Каштаро) на початку лютого 1918р.
Протягом кількох днів було ліквідовано монархічну адміністрацію і створено незалежні республіки Австрію, Угорщину і Чехословаччину. Частина території Австро-Угорщини перейшла до Румунії, Польщі та Югославії.
Особливо бурхливо розвивалися події в Угорщині. 30 жовтня 1918 р. в Будапешті почалося повстання. На вулиці вийшли робітники й студенти. «Хто тримає в руках гвинтівку, хто шаблю, хто багнет, хто пістолет, – описувала демонстрацію одна з угорських газет. – Всі вітають революцію, республіку. Виступи населення підтримували солдати». В ніч на 31 жовтня повсталі зайняли всі важливі стратегічні пункти столиці. У місті перемогла демократична революція.
В Угорщині влада опинилася в руках національної ліберальної буржуазії, до уряду ввійшли також і праві соціал-демократи. Країну було проголошено республікою.