План Дауеса

§8-9. Суперечності в Європі і спроби їх розв'язання

План Дауеса

Окупація у 1923 р. франко-бельгійськими військами Руру з метою гарантування виплати репарацій призвела до того, що США і Великобританія взяли на себе місію врегулювання репараційних платежів. Німеччина рішуче виступала за зменшення обсягу репарацій, ухиляючись від сплати чергової суми.
План Дауеса був спрямований на врегулювання політичної кризи, повязаної з питанням про репарації. Він визначав обсяг німецьких платежів, а також переглядав суму, що її мала отримати Франція. На її долю припадало 52% репарацій, проте вона наполягала на збільшенні суми. Зацікавленість Великобританії в отриманні репарацій не була такою великою. США взагалі не отримували репараційних платежів.
30 листопада 1923 р. репараційна комісія держав-переможниць постановила організувати два комітети експертів для опрацювання пропозицій щодо репарацій та стабілізації німецької валюти (марки). Президент США К. Кулідж у посланні до конгресу мотивував участь американських представників у роботі цих комітетів прагненням допомогти Європі і необхідністю забезпечити отримання європейських боргів.
Комітети експертів розпочали свою роботу в січні 1924 р. У першому комітеті, де вирішувалися головні проблеми, повязані з репараціями, головував директор одного із найбільших чиказьких банків Ч. Дауес. Другим представником США був президент компанії «Дженерал електрік» О. Юнг. Доповідь, підготовлена першим комітетом експертів, отримала назву «План Дауеса».
Цей план передбачав швидку відбудову німецької важкої промисловості, яка повинна була забезпечити виплату репарацій. Німеччині надавалася міжнародна позика на суму 800 млн. золотих марок.
План Дауеса фіксував не загальний обсяг репарацій, а тільки їх щорічний розмір. Для виплати репарацій за рахунок державного бюджету передбачалося введення високих податків. Замість репараційної комісії союзних держав створювалася система спостереження за надходженням репараційних платежів. Оскільки проти плану Дауеса виступила Франція, то США і Великобританії довелося вести тривалу дипломатичну боротьбу, аби уладнати це питання.
Остаточне введення в дію плану Дауеса відбулося 16 червня 1924 р. на Лондонській конференції держав-переможниць. Франція погодилася з планом Дауеса і зобов'язалася вивести свої війська з Руру.
Ці заходи сприяли надходженню до Німеччини іноземних капіталів, які перекривали видатки на репарації. Вона виплатила 7,5 млрд. марок, а отримала позик на 21 млрд. марок.
Після 1929 р. план Дауеса був замінений планом О. Юнга, який знизив обсяг щорічних виплат, скасував певні фінансові обмеження і ліквідував іноземний контроль. План Юнга, прийнятий на Гаазькій конференції, діяв лише 2 роки. У червні 1932 р. Німеччина була звільнена від сплати репарацій, що найбільше зачіпало інтереси Франції. Не без допомоги її європейських конкурентів німецькі правлячі кола домоглися значних поступок і відходу від принципів Версальського договору.