Особливості розвитку української культури в другій половині XVII-XVIII століттях

22.2. Особливості розвитку української культури в другій половині XVII-XVIII століттях

У другій половині XVII-XVIII ст. Україна поступово втрачає автономію, посилюється русифікація, збільшується відтік кращих інтелектуальних сил до Росії. Проте і за цих умов українська культура розвивалася, стверджувала своє право на існування, збагачуючи своїми здобутками, передусім, Росію.
В Україні поширюється система початкової освіти, що складалася з цифірних, полкових та гарнізонних шкіл, з'являються нові навчальні заклади – колегіуми в Чернігові, Переяславі, Харкові. Центром освіти залишалася Київська академія, де працював видатний філософ Ф. Прокопович. Видатною постаттю, пророком духу був філософ Г. Сковорода, чия творчість – вагомий внесок як у світову філософію, так і в українську літературу. Збільшується до 13 кількість друкарень. Найбільша – друкарня Києво-Печерської лаври. Значним внеском у розвиток науки стали праці Н. Амбодика (медицина), Л. Магніцького (математика). Підручник останнього впродовж багатьох десятиліть був найкращим у Росії. Розвивається історична наука – створені літописи С. Величка та Г. Граб'янки. Видатною публіцистичною працею стала «Історія Русів», у якій вперше відстоюється думка про самостійний розвиток України, перерваний приєднанням до Росії. Побачила світ (1798 р.) сатирична поема І. Котляревського «Енеїда» – перший поетичний твір, написаний народною українською мовою.
У царині музики поряд з думами та народними піснями набуває поширення багатоголосий пісенний жанр – кант. Видатними композиторами-професіоналами були М. Березовський, М. Ведель. Створюється кріпосний театр, а у і 789 р. у Харкові виникає перший постійний театр.