Богдан Хмельницький (частина 12)

Богдан Хмельницький (частина 12)

20 вересня Хмельницький наблизився до цього розкішного польського табору; маленька річка Пилявка відділяла козаків від поляків. Після незначної сутички руські полонені налякали поляків, що у Хмельницького йде велике військо і він з години на годину очікує хана з ордою. Це викликало такий загальний і раптовий страх, що вночі всі втекли з табору, покинувши все майно своєму супротивнику. Вранці Хмельницький ударив на втікачів: тоді сум'яття посилилося, поляки кидали зброю, кожен кричав «стійте», а сам втікав; кидали поранених і полонених; декотрі гинули в натовпі від тісняви. Переможцям майже без пострілу дісталося сто двадцять тисяч возів з кіньми; знамена, щити, шоломи, срібний посуд, соболині шуби, персидські тканини, рукомийники, постілі, наїдки, солодощі – все валялося в безладі; вина й горілки було так багато, що при звичайному вживанні вистачило б на місяць для всього війська... Хлопи накинулися на коштовності, ласощі, вина – і це дало можливість полякам втекти. Хмельницький рушив до Львова, не став брати місто приступом, а лише зажадав від жителів двісті тисяч злотих для виплати татарам, які допомагали козакам. 24 жовтня з-під Львова Хмельницький рушив до Замостя, углиб вже власне Польщі. Під Замостям він стояв до половини листопада.
У Варшаві тим часом відбувалися вибори нового короля. Цього разу близькість козаків не дозволила панам затягувати вибори на цілі місяці, як траплялося раніше: потреба в главі держави була надто очевидною. Хмельницький із свого боку відправив на сейм депутатів від козаків.
Було тоді три кандидати на польський престол: семиградський князь Ракочі і двоє синів покійного короля Сигізмунда III, Карл та Ян-Казимир. Семиградського князя усунули першого; з двох братів-королевичів гору взяла партія Яна-Казимира; козацькі депутати також виступили за нього; Оссолінський схилив багатьох на бік Яна-Казимира, запевняючи, що інакше Хмельницький буде воювати за цього королевича. Справа поміж двома братами залагодилась тим, що Карл добровільно відмовився на користь брата. Яна-Казимира обрали – незважаючи на те, що він був єзуїтом і одержав від папи кардинальську шапку. Що схилило Хмельницького стати на бік цього володаря – невідомо, хоча так само важко тепер визначити, якою мірою Хмельницький бажав цього обрання. Між тим Хмельницький виявив велике задоволення, коли почув про вибір Яна-Казимира. 19 листопада йому привезли від короля лист з наказом припинити війну і чекати королівських комісарів. Хмельницький одразу ж відійшов від Замостя разом з військом назад на Україну.
Хмельницький останнім часом діяв всупереч загальному бажанню народу. Повсталий народ вимагав, щоб він вів його на Польщу. Хмельницький вже з-під Львова думав було повернутися, і тільки поступаючись крикові народу, ходив, до Замостя. Хмельницький спроможний був іти прямо на Варшаву, нагнати страху на всю Річ Посполиту, примусити панів погодитися на найбільші поступки; він міг би здійснити докорінний переворот у Польщі, зруйнувати в ній аристократичний устрій, покласти початок новому устрою, як державному, так і суспільному. Але Хмельницький на це не зважився. Він не був ні народжений, ні підготовлений до такого подвигу. Почавши повстання в крайнощах, рятуючи власне життя і відомщаючи за свою власність, він, як сам потім зізнався, опинився на такій висоті, про яку навіть і не мріяв, тому і не в змозі був вести справу так, як йому вказувала доля. Епоха Хмельницького в цьому відношенні складає один із тих випадків в історії, коли народна маса інстинктивно бачить, що слід у даний час робити, але її ватажки неспроможні втілити в справу те, що народ відчуває, чого народ вимагає. Хмельницький був сином свого часу, засвоїв польські поняття, польські суспільні звички, і вони в ньому й дали знати про себе у вирішальну хвилину. Хмельницький почав справу чудово, але не повів її вчасно далі, як було потрібно. На початку він припустився історичної помилки, за якою пішов ряд інших, і таким чином повстання Південної Русі пішло іншим шляхом, а не тим, яким його вели спочатку обставини. Побачимо, як Хмельницький зайшов у суперечність із народом і відносно суспільного ідеалу, який створило народне життя в той час.