Богдан Хмельницький (частина 15)
Богдан Хмельницький (частина 15)
Король, заручившись благословінням папи, посвятивши прапор і меч, виїхав із столиці, просуваючись повільно, очікуючи прибуття з різних воєводств ополчень посполитого рушення. У нього набралося регулярного війська тисяч двадцять (а може, трохи більше). Посполите рушення без упину прибувало частинами. Одержавши листа від оточених і розпитавши Стомпковського про становище війська, король рушив їм на допомогу; але шлях його був важким через дощі, які зіпсували дороги. Поляки потім скаржились, що ніяк не могли добути точних даних про супротивника: «Ця Русь – поголовні повстанці, – говорили вони, – хоч пали їх, а вони правди не скажуть!» Хмельницький же, навпаки, знав усе про рух війська свого ворога. Руські хлопи, які привозили припаси для королівського війська, квапилися після цього до своїх братів-козаків розповісти про становище ворожого війська. Багато прислуги перебігло від панів до козаків.
Король прибув, нарешті, до містечка Зборова, вже неподалік від Збаража, і зборівські жителі одразу ж дали знати Хмельницькому про прибуття короля і обіцяли допомогти йому. Залишивши піше військо під Збаражем, Хмельницький взяв з собою кінноту і в супроводі кримського хана і татар відправився до Зборова.
У неділю, 5 серпня (15 за новим стилем) поляки почали переправу через річку Стрипу. День був похмурий і дощовий. Козаки з лісу бачили, що робиться у противника. Коли половина польського війська встигла переправитися, а інша залишалася на протилежному березі, і шляхтичі, не чекаючи нападу, розсілися обідати, козаки і татари напали на них і перебили всіх до останнього з тих, що були на одному боці ріки. Слідом за цим почалась битва на протилежному березі. Король виявляв велику діяльність і наражав себе на небезпеку; але в сутінках поляки з'юрмились до свого обозу і неприятель оточив їх з усіх боків.
Вночі пани хотіли якимось чином вивезти короля таємно з табору, але король відхилив цю безсоромну пропозицію. За порадою канцлера Оссолінського, король написав листа хану, пропонуючи дружбу, для того, щоб відвернути його від Хмельницького.
Зі сходом сонця битва відновилася. Козаки вдарили на польський табір з двох боків. Битва була кривава. Козаки увірвалися в польський стан і ось-ось дістали б уже короля. Раптом усе змінилося. З козацького стану почувся крик: «Згода!» Переможці відступили. Треба було, однак, ще багато часу, щоб розборонити розлючених воїнів.
Рисунок. Козацькі чайки та галери
Услід за цим з'явився у польський табір татарин з листом від кримського хана. Іслам-Гірей бажав польському королю щастя й здоров'я, був прикро вражений з приводу того, що польський король не повідомив його про свій вступ на престол, і висловився так: «Ти моє царство маєш ні за що і мене за людину не вважаєш; тому ми прийшли зимувати в твої улуси і з волі господньої залишимося в тебе в гостях. Якщо тобі хочеться порозмовляти з нами, то вишли свого канцлера, а я вишлю свого». Прислав королю і Хмельницький листа, у якому запевняв, що він зовсім не бунтар, і вдався до великого хана кримського лише для того, щоб повернути собі милість короля. «Вашій величності, – писав Хмельницький, – вгодно було призначити замість мене гетьманом козацьким пана Забуського; звольте прислати його у військо; я зразу ж віддам йому булаву і прапор. Я з військом запорізьким при обрані вашому бажав і тепер бажаю, щоб ви були могутнішим королем, ніж блаженої пам'яті брат ваш».