Богдан Хмельницький (частина 19)
Богдан Хмельницький (частина 19)
Передбачаючи, що війна неминуча, Хмельницький почав готувати собі союзників: увійшов у зносини з Туреччиною, з семиградським князем Ракочі, переконував їх діяти спільно проти Польщі, нарешті, налагодив відносини зі Швецією.
Ці зносини стали відомі у Варшаві. Король наприкінці 1650 року видав універсал для попередніх сеймиків; король повідомляв у ньому всю польську шляхту, що Хмельницький чинить підступи щодо Речі Посполитої; що на Україні чернь лютує проти шляхетства; що наступної весни потрібно чекати війни з козаками.
У грудні зібрався сейм. Хмельницький послав на нього депутатів: Маркевича, Гурського і Дорошенка. Вони привезли вимогу: по-перше, знищити унію; по-друге, щоб найвельможніші чини Польської держави затвердили під присягою Зборівський договір; по-третє, щоб чотири найзнатніші пани: Вишневецький, Конецпольський, Любомирський і коронний обозний Калиновський залишалися заложниками миру і жили в своїх українських помістях без придворних і асистенції; по-четверте, щоб руський народ не зазнавав ніяких утисків від панів духовних і світських.
Ця вимога викликала надзвичайне хвилювання як у сенаті, так і між послами. Адам Кисіль почав було доводити, що поляки справді повинні знищити унію, твердячи, що тоді і самі православні почнуть підтримувати Річ Посполиту. Але заява Киселя ще дужче збурила поляків. Вони закричали: «Як козел не стане бараном, так і схизматик не буде щирим захисником католиків і шляхетських вольностей, сповідуючи одну віру з бунтівними хлопами. Як для схизматиків, для дурного хлопства не дозволяти шляхті вірити, як велить Дух святий, а хай вірить як диктує п'яна божевільна голова Хмельницького! Ось який доктор чортячої академії з'явився, хлоп, нещодавно випущений на волю! Хоче відібрати у поляків віру святу! їм не подобається слово «унія», а нам не подобається слово «схизма». Хай зречуться свого божевільного схизматичного вчення. Хай собі з'єднаються із західною церквою і назвуться правовірними».
Таким був голос усієї католицької і шляхетської Польщі того часу. Домагання руських знищити унію зачепило релігійну струну польського серця. 24 грудня за війну висловились одноголосно. Вирішили зібрати посполите рушення і зробити тимчасовий податок для виплат регулярному війську.
Разом з тим українські депутати одержали шляхетське достоїнство.
Ворожі дії почалися у лютому 1651 року, невдалі для козаків.
Тим часом уся Польща озброювалася. Папський легат привіз королю первосвященницьке благословіння, мантію і освячений меч, а королеві – золоту троянду. Король був не зовсім задоволений, тому що папа не надіслав йому грошей, які він просив; але коли король оголосив, що святий отець благословляє тих, хто вирушає на війну, і відпускає їм гріхи, то це сильно надихнуло поляків. Король призначив місце збору під Сокалем і прибув туди в травні.
У козаків також була релігійна спонука. Приїхав до них з Греції корінфський митрополит Йоасаф. Він підперезав Хмельницького мечем, який був освячений на самому гробі господньому. Сам константинопольський патріарх прислав Хмельницькому грамоту, у якій схвалював війну, розв'язану проти ворогів православ'я. Але війська цього року у Хмельницького було менше, ніж попереднього. За ним було вже менше тієї моральної сили, яку він раніше мав в очах народу; хлопи стали не довіряти Хмельницькому за потурання панам, за страти повсталих. Союз з татарами не подобався народу, тому що ці союзники, вступаючи на українську землю під приводом дружби, забирали у полон жінок і дітей. Багато реєстрових козаків, користуючись своїми правами, більш охоче ходили б проти турків. Знаходились навіть такі, хоч їх було небагато, які запропонували свої послуги полякам. До того ж Хмельницький мав підстави боятися вторгнення литовського війська і змушений був частину війська залишити на північному кордоні, чим розпорошував свої сили.