Богдан Хмельницький (частина 25)

Богдан Хмельницький (частина 25)

Хмельницький довідався про ці таємні умови, просив хана не полишати його – все було марно. Союз з поляками, на думку хана, був вигіднішим, ніж з козаками. Хмельницькому неможливо було у такий момент відважитись боротися на два фронти – проти поляків і проти татар. Він змушений був мовчати. Єдина надія в нього залишалася на царя московського. 16 грудня король відійшов; за ним розійшлося польське військо. Після цього татари, за угодою, страшно спустошили Південну Русь до самого Любліна. Однак і поляки не залишилися без покарання за ганебну домовленість з ханом, якою вони, ті, що завжди пишалися званням вільної нації, врятували себе від сумної для них необхідності надати свободу руському народові; татари, не завдаючи собі клопоту розбиратися, ким є їхні жертви, спалювали шляхетські садиби і забирали в полон багато поляків і полячок.
Тим часом після рішучої відповіді, яку дали пани московському послу боярину князю Рєпніну-Оболенському, московський уряд зважився, нарешті, на вирішальний крок. Залишатися спостерігачами того, що робилося у сусідів, надалі ставало неможливо; загрожувала небезпека того, що козаки віддадуться Туреччині і разом з кримськими татарами почнуть чинити спустошення у володіннях Московської держави.
Справа була першорядної важливості, і цар Олексій Михайлович 1 жовтня 1653 року скликав земський собор усіх чинів Московської держави у Грановитій палаті.
Думний дяк виклав усю справу про пропуски в титулі, про «безчесні книги», про те, що гетьман Богдан Хмельницький багато років просив царя взяти його під державну руку, про те, як цар пропонував полякам прощення винних за поганьблення царської честі, з тим, щоб поляки знищили унію і перестали переслідувати православну віру, і про те, як поляки відкинули цю пропозицію. Повідомлялося, нарешті, що турецький цар запрошує козаків під свою владу.
Потім визначалися з відповіддю на запитання: чи приймати гетьмана Богдана Хмельницького з усім військом запорізьким під царську руку?
Бояри висловили таку думку: Ян-Казимир, коли його вибирали королем, клявся оберігати і захищати усіх християн, віросповідання котрих відмінне від римсько-католицького, не пригноблювати нікого за віру й іншим не дозволяти, а якщо він своєї присяги не дотримає, то в такому випадку піддані його звільняються від вірності йому і послуху. Король Ян-Казимир присяги своєї не дотримав; постав на православну християнську віру, багато церков розорив, перетворив на уніатські. Отже, гетьман Хмельницький і все його військо запорізьке після порушення королівської присяги – вільні люди, не зобов'язані дотримуватися своєї присяги. А тому, щоб не допустити козаків у підданство турецького султана або кримського хана, слід прийняти Богдана Хмельницького з усім військом запорізьким, з усіма містами і землями під високу государеву руку.
Гості і торгові люди виявили готовність подавати всіляку допомогу у майбутній війні; служиві люди обіцяли боротися проти польського короля, не шкодуючи своєї голови, і помирати за честь свого володаря. Патріарх і все духовенство благословили царя і всю його державу і сказали, що вони будуть молити бога, пресвяту Богородицю і всіх святих за підмогу і перемогу.
Після такого земського присуду цар послав у Переяслав боярина Бутурліна, окольничого Алфер'єва і думного дяка Лопухіна, щоб прийняти Україну під високу руку царя. Посли ці прибули на місце 31 грудня 1653 року. Гостей з належними почестями прийняв переяславський полковник Павло Тетеря.

Рисунок. Богдан Хмельницький