Богдан Хмельницький (частина 26)

Богдан Хмельницький (частина 26)

1 січня у Переяслав прибув гетьман. З'їхалися всі полковники, старшина і багато козаків. 8 січня, після попередньої таємної наради із старшиною, об 11 годині ранку гетьман вийшов на майдан, де була зібрана генеральна рада.
Гетьман сказав: «Панове полковники, осавули, сотники, все військо запорізьке! Бог визволив нас із рук ворогів нашого східного православ'я, які хотіли викорінити нас так, щоб навіть ім'я руське не згадувалося на нашій землі. Але нам не можна більше жити без владаря. Ми зібрали відкриту для всього народу раду, щоб ви вибрали собі володаря з чотирьох владарів. Перший – цар турецький, який багато разів запрошував нас під свою владу; другий – хан кримський; третій – король польський; четвертий – православний Великої Русі, цар східний. Турецький цар – бусурман, і ви самі знаєте, яких утисків зазнають брати наші від невірних. Кримський хан також бусурман. Ми з необхідності було завели дружбу з ним і через те зазнали нестерпних бід, полону і нещадного пролиття християнської крові. Про утиски з боку польських панів і згадувати нема потреби; самі знаєте, що вони шанували жида й собаку краще, ніж нашого брата-християнина. А православний християнський цар східний одного з нами грецького благочестя; ми з православ'ям Великої Русі єдине тіло церкви, яке має главою Ісуса Христа. Цей великий цар християнський, змилувавшись над нестерпними зневажанням православної церкви в Малій Русі, не зневажив наших шестирічних благань, схилив до нас своє милостиве царське серце і прислав близьких своїх людей з царською ласкою. Возлюбимо ж його щиро. Окрім царської високої руки, ми не знайдемо благополучнішого притулку; а буде хто з нами тепер не в згоді, той – куди хоче: вільна дорога».

Залунали вигуки:
«Волимо під царя східного! Краще нам померти в нашій благочестивій вірі, ніж дістатися поганцям, ворогам Христовим».
Тоді переяславський полковник почав обходити козаків і питати:
– Чи всі так волите?
– Усі! – відповідали козаки.

«Боже, утверди, боже, укріпи, щоб ми навіки були спільно!» Зачитані були умови нового договору. Суть його була така: вся Україна, козацька земля (приблизно в межах Зборівського договору), що займала теперішні губернії: Полтавську, Київську, Чернігівську, більшу частину Волинської і Подільської, приєднується під назвою Малої Русі до Московської держави з правом зберігати особливий свій суд, управління, обрання гетьмана вільними людьми, право останнього приймати послів і підтримувати стосунки з іноземними державами (крім кримського хана і польського короля), недоторканість прав шляхетського, духовного і міщанського станів. Данина (податки) царю повинна сплачуватись без втручання московських збирачів. Кількість реєстрових козаків збільшується до шістдесяти тисяч, але дозволялося мати і більше охочих козаків.

Рисунок. Вибори кошового отамана на Запорізькій Січі