Прохання до Олексія Михайловича про підтвердження прав та привілеїв українського народу

Листи. Універсали. Накази

1654, лютого 17 (27). – Прохання до Олексія Михайловича про підтвердження прав та привілеїв українського народу

Божою милістю великий государю царю та великий княже Олексію Михайловичу, всієї Великої та Малої Русії самодержче і численних держав государю та володарю, твоїй царській величності ми, Богдан Хмельницький, гетьман Запорізького Війська, і все Запорізьке Військо, і весь мир християнський (мало) російський до лиця землі б'ємо чолом.
Зрадівши вельми з ударування великого й безмежно милостивого царської величності, яке нам зволив твоя царська величність виказати, багато разів б'ємо чолом тобі, государеві нашому, твоїй царській величності, і будемо довіку служити прямо й вірно твоїй царській, величності у ділах та повеліннях царських. Тільки просимо вельми, як і в грамоті ми просили, зволь нам, твоя царська величносте, виказати всім ударування та милість свою царську у тому, в чому посланці наші від нас битимуть чолом твоїй царській величності.
1. Перш за все зволь твоя царська величність потвердити права і вольності наші військові, як це з віків бувало у Запорізькому Війську, що вони своїми правами судилися і вольності свої мали в. добрах та судах; щоб ані воєвода, ані боярин, ані стольник у військові суди не втручалися, але щоб товариство було суджено від своїх старших: де три чоловіка козаків, там два одного мають судити.
2. Запорізьке Військо щоб завжди було повне в числі 60000.
3. Шляхта, яка в (Малій) Росії є і учинила віру за непорочною Христовою заповіддю тобі, великому нашому государеві, твоїй царській величності, щоб залишалася при своїх шляхетських вольностях, і обирали поміж себе старших на уряди свої і володіли добрами своїми та вольностями, як це було при польських королях, щоб і інші, бачачи таке ударування твоєї царської величності хилилися під область і під міцну та високу руку твоєї царської величності з усім християнським миром. Суди земські та міські мають бути справлені через тих урядників, яких вони самі собі добровільно виберуть, як і раніше було. Також шляхта, яка власну казну мала у фортецях і на маєтностях, то щоб тепер либонь їм ті гроші було виплачено, або ж на маєтностях їх було утримано.
4. У містах урядники щоб обиралися на уряд з наших людей достойні, які мають підданими твоєї царської величності управляти і належний прибуток віддавати правдиво до казни твоєї царської величності.
5. На гетьманську булаву, як надано з усім належним Чигиринське староство, то щоб і тепер так було для всякого управління.
6. Боронь Боже смерті на пана гетьмана, оскільки кожна людина смертна, без чого й бути не може – щоб Запорізьке Військо саме поміж себе обирало гетьмана, а його царській величності сповіщали; щоб не печалило те його царську величність, бо це давній козацький звичай.
7. Маєтків козацьких щоб ніхто не відбирав: котрі землю мають і що до них належить, щоб з тими маєтками вільні були. Козацькі вдови, що залишилися, і їхні діти щоб жили в таких же вольностях, як предки, батьки їхні.
8. Військовому писареві щоб було платні від його царської величності 1 000 золотих для підписків, також і млин для прожитку, оскільки має великі витрати.
9. На кожного полковника аби млин був через те, що великі мають витрати; а коли буде милість вашої царської величності, і чимось більшим їх ударувати.
10. На судей військових по 300 золотих та по млину, а на писаря суддівського по 100 золотих.
11. Також військовим та полковим осавулам, котрі завжди на військових бувають послугах і хліба орати не можуть, щоб їм мати по млину, просимо твоєї царської величності.
12. На виготовлення військового знаряддя і на пушкарів, і на всіх слуг, і яке знаряддя, просимо твоєї царської величності, зволь мати свій милостивий царський догляд, як у зимівлях, так і у станах; також і на обозного 400 золотих.
13. Надані з віків від князів та королів права, як духовним, так і мирським людям, щоб не були ні в чому порушені.
14. Посли, котрі з віків приходять із чужих земель до Запорізького Війська, щоб панові гетьманові та Запорізькому Війську, які б до добра були, вільно було приймати і щоб це його царська величність у гнів собі не брав; а коли б що мало бути супроти його царської величності, повинні ми те його царській величності сповіщати.
15. А оскільки на інших землях данина завжди віддається, воліли б і ми, щоб ціну давати відому від тих людей, які твоїй царській величності належать, а коли б інакше бути не могло, то на жодного воєводу того не дозволяти (давати) і про те домовлятися; хіба що з тутешніх людей вибрати воєводу, людину достойну, і той мав би всі прибутки правдиво віддавати його царській величності.
16. А то для того мають наші посланці домовлятися: коли б воєвода наїхав і почав ламати права чи чинив би якісь установлення, і те мало б людям давати велику докуку, оскільки не можуть до чужого права швидко звикнути, то тягот таких не зможуть винести. А коли будуть старші з тутешніх людей, то вони правуватимуть згідно з тутешніми правами та уставами.
17. Раніше від польських королів ніякого гоніння на віру й на вольності наші не було, завжди ми, всякий чин, мали свою вольність, і ми їм вірно служили, а тепер через наступ на вольності наші, змушені ми були піддатися його царській величності під міцну та високу руку, через що мають посильно просити посланці наші, щоб привілеї, писані нам на хартіях, з вислими печатками, один на козацькі вольності, а другий на шляхетські, його царська величність ударував, і щоб те було на вічні часи. Коли те дістанемо, ми самі поміж себе роздивимося: хто козак, той у вольності козацькій житиме, а простий стане звиклу повинність віддавати, як і раніше, його царській величності. Також і на людей усяких, котрі учинилися підданими його царської величності, на яких правах і вольностях мають жити.
18. Мають згадати в розмові про митрополита, про що нашим посланцям словесно наказано.
19. Також мають посилено просити наші посланці його царську величність, щоб його царська величність вислав свою рать до Смоленська швидко, не відкладаючи нітрохи, щоб ворог не міг зібратися і з іншими погодитися, тому що війська тепер потрібні, щоб ніяким їхнім звабам не вірили, коли б почали в чомусь лестити государеві.
20. І те треба згадати, що тут, на рубежі від ляхів для всілякої безпеки поставити кормових людей з 3000 чи як його царська величність зволить.
21. Був той звичай, що завжди Запорізькому Війську плачено: бити чолом його царській величності, щоб на полковників зволив по 100 єфимків, на осавулів полкових по 200 золотих польських, на осавулів військових по 400 золотих, на рядових козаків по 30 золотих.
22. Татарська Орда, коли б хотіла відступитися, то треба на них наступати від Астрахані і від Казані, також і донським (козакам) бути готовими, а тепер, коли ще ми поміж себе у дружбі, не чіпати їх.
23. Місто Кодак, який поставлено на пограниччі від Криму, де пан гетьман по 400 чоловік тримає і всіх їх утримує, щоб і тепер його царська величність зволив знарядити їх як кормами так і питвом. Також і до тих, які беруть Коша за порогами, щоб зволив виказати милість його царська величність, оскільки важко його по собі без людей залишати.