Образ Богдана Хмельницького у фольклорі (Легенди та перекази, пісні)

Образ Богдана Хмельницького у фольклорі (Легенди та перекази, пісні)

Звідки пішло прізвище й ім’я Богдана Хмельницького

На горі, де зараз церква, жив собі дід з бабою. Біля них ріс густий-густий хміль. У діда і баби не було дітей, і вони по цьому журилися.
Якось ранком вийшов дід з хати, почув ніби дитячий голос. Дід почав пробирати руками хміль і пішов туди, звідки чув голос. У густому-прегустому хмелю він знайшов хлопчика. Дитина лежала перед ним, а на голові в неї сяяло сонце. Дід перехрестився, взяв дитину і поніс до хати, а сонце теж пішло за ним. Тільки дід увійшов у хату, як побачив, що стіни розступилися, і на місці старої хати виросли палати, і в усіх палатах ясно-ясно стало.
Дід і баба назвали цю дитину Богданом Хмельницьким. Це тому, що вони думали, що сам бог їм послав цю дитину, а Хмельницький тому, що знайшли хлопчика в хмелю.
Ріс Богдан не по днях, а по часах... Скоро виріс і до нього з усіх усюдин сходились козаки, а він що скаже, то так ті козаки і слухають його.
Богдан зі своїми козаками побудував церкву неподалік від своїх палат, а під церквою викопав льохи, якими водив свої коні до Тясмина напувати, а як напали на нього вороги, то він уходив з козаками у ті льохи, а потім зненацька виходив звідти й перемагав ворогів. Сильна людина була Богдан Хмельницький.

Про підземні ходи, кріпості

Коли Богдан Хмельницький боровся з шляхтою, то він побудував таку велику кріпость і багато льохів, які мали вихід далеко в степ. Коли, було, ворог оточить кріпость, і козаки не могли удержатись, то вони входили в льохи і виходили в степ, а потім несподівано з степу нападали на ворогів і перемагали.
Кріпость мала три виходи. Один коло кріпості, другий біля трьох криниць, а третій у степу. Цей степ називають «Льохи». Дуже мудрий був Богдан Хмельницький, бувало, що не тільки силою, а й мудрістю несподіваною для ворога перемагає.

Про смерть Богдана Хмельницького

Богдан Хмельницький був за рідного брата і батька козакам. Дуже його козаки любили. А як помер Богдан, то козаки обливалися сльозами і похоронили його у стіні церкви-кріпості. А шляхта польська обрадувалась, що вже нема на них Богдана, і вирішила хоч з мертвого Богдана познущатися. Вона хотіла відмурувати тіло гетьмана, спалити і попіл за вітром пустити. Дізнались про це козаки, і один козак відмурував тіло з стіни і з священиком перенесли і замурували в стіну Михайлівської церкви, щоб ніколи не поглумилися над Богданом вороги його.

Чи не той то хміль, що коло тичини в’ється?

Чи не той то хміль, що коло тичини в'ється?
Гей, той то Хмельницький, що з ляхами б'ється.
Гей, поїхав Хмельницький ік Жовтому Броду, –
Гей, не один лях лежить головою в воду.
– Не пий, Хмельницький, дуже той Жовтої Води:
Іде ляхів сорок тисяч хорошої вроди.
– А я ляхів не боюся і гадки не маю,
За собою великую потугу я знаю,
Іще й орду за собою веду:
А все, вражі ляхи, на вашу біду.
Утікали ляхи – погубили шуби...
Гей, не один лях лежить, вищиривши зуби!
Становили ляхи дубовії хати, Прийдеться ляшенькам в Польщу утікати!
Утікали ляхів де якії повки, їли ляхів собаки і сірії вовки...
Гей! Не дивуйте, добрії люде,
Що на Вкраїні повстало.
Там за Дашевим, під Сорокою,
Множество ляхів пропало.
А Перебийніс просить чимало –
Сімсот козаків з собою.
Рубає мечем голову з плечей,
А решту топить водою:
«Ой пийте, ляхи, води калюжі,
Води болотянії,
А що пивали на тій Вкраїні
Вина та меди ситнії».
Дивуються панки, вражії синки,
А що козаки вживають.
Вживають вони щуку-рибаху
Ще й соломаху з водою.
Ой чи бач, ляше, що наш Хмельницький
На Жовтім Піску підбився.
Од нас, козаків, од нас, юнаків,
Ні один панок не вкрився.
Ой чи бач, ляше, як козак пляше
На сивім коню горою.
З мушкетом стане, аж серце в'яне,
А пан од жаху вмирає.
Ой чи бач, ляше, що по Случ наше,
По Костяную могилу.
Як не схотіли, забунтували
Та й утеряли Вкраїну.
Ой та зависли пани, зависли,
Як чорная хмара на Віслі.
Не допустимо ляхви із Польщі,
Поки нашої жизності.
Гей, ну, козаки! Гей, ну у скоки
Та заберімося в боки!
Загнали панів геть аж за Віслу,
Не вернуться і в три роки.